Щербина Никифор Панасович [09.02.1900, станиця Старокорсунська, тепер с. Староконсурське Краснодарського краю, Росія – 21.03.1977, м. Нью-Йорк, США] – журналіст, редактор, письменник, перекладач.
Псевдоніми: Петро Їжак, Н. Літак, П. Петрусь.
Походив із сім’ї кубанського козака-хлібороба. Навчався у початковій школі рідної станиці та гімназії до 1922 р. Вищу освіту здобував у педагогічному інституті в Катеринодарі, на мовно-літературному факультеті Київського інституту народної освіти (1923–1926 рр.) та на літературно-лінгвістичному факультеті Харківського університету (1931–1936 рр.).
Зі шкільної лави був учасником національного культурного життя, зокрема брав участь у діяльності товариства «Просвіта», яке функціонувало у станиці, а також у роботі місцевого українського драматичного гуртка. Згодом став членом Українського літературного товариства.
Під час навчання у Києві представляв українську секцію в Кубано-Чорноморській філії «Всероссийского союза пролетарских писателей», був членом «Гарту» й Асоціації Панфутуристів (з 1923 р.). Через поганий стан здоров’я у 1926 р. повернувся додому.
У 1927 р. переїхав до Харкова, де активно займався письменницькою та перекладацькою діяльністю, входив до літературної організації «ВАПЛІТЕ» (з 1927 р.) й Української спілки радянських письменників (із якої був виключений 1936 р.). Під час навчання в університеті працював у редакціях харківських часописів: «За санітарну оборону», «За соціалістичне постачання», «Канатка», «Резерв», «Робселькор» (в останньому – на посадах літературного працівника і редактора-стиліста). Зазнавши цькування з боку представників офіційної радянської критики (зокрема, був звинувачений у т. зв. «мовному націоналізмі») та намагаючись уникнути арешту, в 1930 р. переїхав до Криму. Деякий час працював садівником в Алушті.
До Харкова повернувся у 1931 р. Відтоді й до 1941 р. редакції радянських часописів відмовляли йому в публікуванні. Працював молодшим науковим співробітником мистецтвознавчого відділу Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Впродовж 1936–1941 рр. викладав українську мову та літературу в школі й педагогічному технікумі у Харкові. Водночас у 1939–1941 рр. був співробітником редакції газети «Шахтар». У роки Другої світової війни проживав у Харкові та Луганську, активно публікувався у пресі.
З наступом радянських військ подався на захід. Проживав у таборах для переміщених осіб в Ауґсбурзі. Виступав із поетичними творами, спогадами, нарисами на сторінках часописів і збірників. У 1950 р. емігрував до США. Оселився у Нью-Йорку, де жив із тяжкої фізичної праці. Це не завадило йому продовжити письменницьку діяльність і співпрацювати з українською пресою, зокрема як автор журналістських і публіцистичних матеріалів. Належав до Об’єднання українських письменників «Слово».
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор і секретар літературно-етнографічного україномовного журналу «Зоря» (станиця Старокорсунська, Кубань) у 1920–1923 рр.; редактор дитячого журналу «Новак» (Ауґсбурґ) у 1946 р.
Публікаторська активність: «Більшовик» (Київ), «Вапліте» (Харків), «Всесвіт» (Харків), «Волосожар» (Мілвілл), «Гарт» (Харків), «Глобус» (Київ), «Євангельська Правда» (Торонто), «Життя й революція» (Київ), «Золотий Перстень» (Львів), «Київ» (Філадельфія), «Краківські Вісті» (Краків), «Літературний Журнал» (Харків), «Літературний Ярмарок» (Харків), «Львівські Вісті» (Львів), «Молодий більшовик» (Київ), «Молодняк» (Харків, Київ), «Наше Життя» (Ауґсбурґ; літературний редактор), «Нова Доба» (Берлін), «Нова Громада» (Київ, Харків), «Нова Україна» (Харків), «Нові Дні» (Торонто), «Овид» (Чикаґо), «Пороги» (Буенос-Айрес), «Самостійна Україна» (Чикаґо), «Соціалістична Харківщина» (Харків; літературний редактор), «Свобода» (Джерсі–Сіті, ін.), «Сьогодні» (Ауґсбурґ), «Український Голос» (Вінніпеґ), «Час» (Нюрнберґ, Фюрт), «Червоний Клич» (Харків), «Червоний шлях» (Харків), ін.
Література: Кінь О. Щербина Никифор. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаго, 2018. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 3: С–Я. С. 491–492; Одарченко П. Автор «Пролісків». Щербина Н. Проліски. Нью-Йорк, 1969. С. 38–45; Павлюк І. Щербина Никифор Панасович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2004. Вип. 11. С. 410–412; Помер поет Никифор Щербина. Свобода. Джерсі-Сіті, Нью-Йорк, 1977. Ч. 67. С. 1; Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упорядкув. В. Просалової. Донецьк, 2012. С. 471–472.
Електорнні ресурси: Никифор (Нечипір) Панасович Щербина… https://www.facebook.com/permalink.php/?story_fbid=971592036204182&id=788154331214621&locale=nl_NL (дата звернення: 10.04.2025); Одарченко П. В. Щербина Никифор Панасович. Енциклопедія Сучасної України. https://esu.com.ua/article-878793 (дата звернення: 10.04.2025).
Світлина: Енциклопедія Української Діяспори. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 3: С – Я. Нью-Йорк, Чікаґо, 2018. С. 491.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 27.01.2025.
Оновлено: 01.05.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Щербина Никифор. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/shcherbyna-nykyfor/ (дата звернення: 00.00.0000).
