Струтинська Антоніна Казимирівна [04.11.1907, м. Коломия, тепер Івано-Франківської обл. – 23.01.1978, м. Львів] – редакторка, публіцистка, філологиня, педагогиня, перекладачка, бібліографка.
Криптоніми: А. С., А. Ст-а, А. Стр.
Народилася у багатодітній сім’ї гімназійного вчителя Казимира (мав польське походження) та Софії Струтинських. Мала старшу сестру Йосипу-Марію (її часто плутають із відомою журналісткою Марією Струтинською), молодших – сестру Ганну і брата Юрія. 1909 р. родина переїхала до Львова, оскільки батько був переведений на нову посаду.
Навчалася в українській приватній дівочій гімназії сестер Василіянок у Львові, яку закінчила 1926 р. Водночас студіювала у Музичному інституті імені М. Лисенка, однак його не завершила. 1930 р. отримала ступінь магістра слов’янської філології у Львівському університеті, у червні 1931 р. захистила магістерську роботу.
Від вересня 1930 р. до вересня 1939 р. викладала польську мову, згодом латину в українській приватній дівочій гімназії сестер Василіянок. Також займалася перекладацькою діяльністю – перекладала поезії з англійської.
Після приходу радянської влади і переформатування гімназії у середню школу № 4 ще пів року намагалася викладати там українську літературу, але врешті звільнилася. Від грудня 1939 р. до липня 1941 р. викладала українську мову у Львівському державному медичному інституті, від серпня 1940 р. до липня 1941 р. – у Львівській державній консерваторії.
Під час німецької окупації почала співпрацювати з «Українським Видавництвом». У березні 1944 р. разом з іншими працівниками редакцій часописів «Українського Видавництва» евакуювалася на Лемківщину, до с. Жеґестова коло Криниці (тепер – Республіка Польща), і кілька місяців там перебувала, а потім повернулася до Львова.
Від жовтня 1944 р. до січня 1948 р. викладала українську мову у Львівській державній консерваторії. Від листопада 1944 р. до травня 1948 р. обіймала посаду молодшої наукової співробітниці, потім виконувала обов’язки старшої наукової співробітниці в Інституті мовознавства АН УРСР. Працювала над укладанням польсько-українського словника і почала роботу над дисертацією про західноукраїнські словники ХІХ ст.
У лютому 1949 р. була заарештована органами НКВС і звинувачена у тому, що під час німецької окупації працювала у редакції націоналістичного журналу і писала статті антирадянського спрямування. У квітні того ж року було підписано наказ про її переведення до особливого табору як «особливо небезпечну державну злочинницю». Була засуджена до десяти років перебування у виправно-трудових таборах на території РРСФР.
Від 1950 р. до травня 1954 р. була робітницею у пошивній майстерні у 2-му Челябінському лагпункті, а у 1954–1955 рр. за станом здоров’я була переведена в інвалідну бригаду у 2-й Сусловський лагвідділ, де працювала на польових роботах (Кемеровська обл.). У таборах сильно підірвала своє здоров’я, тому кілька разів зверталася із проханням переглянути її кримінальну справу, однак безуспішно. Реабілітована була лише 5 жовтня 1955 р., амністована – 16 жовтня.
У листопаді 1955 р. повернулася до Львова, намагалася поновитися на посаді молодшої наукової співробітниці у відділі мовознавства Інституту суспільних наук Академії наук УРСР, однак офіційного поновлення на посаді не відбулося. У липні 1956 р. була зарахована старшим лаборантом кафедри історії музики до Львівської державної консерваторії лише завдяки її тогочасному ректору Миколі Колессі, із січня 1960 р. була переведена на посаду бібліотекаря, а січня 1970 р. – старшого бібліотекаря цього навчального закладу. Займалася бібліографічно-нотографічною дослідницькою працею – стала першою укладачкою нотографічних покажчиків композиторів Львова. Також продовжувала публіцистичну діяльність.
У січні 1974 р. вийшла на пенсію. Похована на Янівському кладовищі.
У пресі публікувала літературознавчі статті, рецензії, репортажі з мистецького, театрального та музичного життя, інтерв’ю.
Редакційно-видавнича діяльність: членкиня редакційного колективу газети «Львівські Вісті» (Львів) у 1941 р.; співредакторка журналу «Наші Дні» (Львів) у 1941–1944 рр.
Публікаторська активність: «Вітчизна» (Київ), «Дзвони», «Діло» (обидва Львів), «Дукля» (Пряшів), «Львівські Вісті», «Мета», «Наші Дні» (усі Львів).
Література: Дроздовська О., Середа О. Філологиня й редакторка Антоніна Струтинська. Реконструкція життєпису. Синопсис: текст, контекст, медіа. Київ, 2024. № 30(3). C. 225–231; Коленська Л. Безупинний буревій. Наше Життя. 1968. № 6. С. 5–6; Струтинська М. Літературно-мистецький Львів крізь призму журнала «Наші дні». Сучасність. 1961. № 10. С. 39; Тарнавський О. Літературний Львів 1939–1944: Спомини. Львів, 2013. С. 85.
Світлина: із фондів Галузевого державного архіву Служби безпеки України.
Оксана Середа
Опубліковано: 27.04.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Струтинська Антоніна. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/strutynska-antonina/ (дата звернення: 00.00.0000).
