Гордієнко Гаврило Максимович [06.04.1902, м. Олександрівськ, тепер м. Запоріжжя – 29.08.1982, м. Філадельфія, США] – публіцист, журналіст, інженер-агроном, ботанік, громадський діяч.
Іншомовний варіант імені та прізвища: Gabriel Hordienko.
Псевдоніми та криптоніми: Максим Гордієнко, Козак із Запоріжжя, Г. Маланчин, Г. Ячмінь; Г. Г., Г-ко, Г. М., О. О.
Народився у сім’ї Максима та Маланки (з дому – Недавня) Гордієнків. Початкову й середню освіту здобув у рідному місті. Упродовж 1917–1920 рр. навчався в Олександрівській учительській семінарії. Згодом продовжив освіту в м. Подєбради, де закінчив курси за програмою реальної школи та 1928 р. – агрономічно-лісовий факультет Української господарської академії (УГА).
У 1918–1920 рр. брав участь у боротьбі за державну незалежність України у складі Армії Української Народної Республіки. Після її розформування повернувся на Запоріжчину й від весни 1919 р. брав участь у діяльності низки повстанських загонів.
З грудня 1920 р. перебував на еміграції в Румунії, а з липня 1922 р. – у Чехословаччині. Після здобуття диплома агронома-інженера до осені 1931 р. працював асистентом кафедри загального та спеціального хліборобства УГА й готував наукову роботу. Був членом управи Агрономічного товариства при УГА.
З жовтня 1931 р. до березня 1939 р. проживав на Закарпатті, де працював учителем у школах сіл Вишнє Студене, Новоселиця і Синевир. Співорганізатор та культурно-освітній референт Карпатської Січі.
Під час Другої світової війни спочатку працював на цегельні та на складі текстильних матеріалів, а від лютого 1941 р. – у шкільних закладах на Ярославщині й у Перемишлі.
У липні 1944 р. виїхав на захід. Певний час працював на важких фізичних роботах у Берліні. З березня до жовтня 1945 р. проживав у селі Керцендорф (Баварія), де займався лісозаготівлею. Згодом опинився у таборі для переміщених осіб у Байройті (Баварія). Очолював таборову раду, був культурно-освітнім референтом, викладав на численних таборових курсах. Із травня 1946 р. обіймав посади доцента, а з грудня 1951 р. – професора ботаніки Українського технічно-господарського інституту в Реґенсбурзі. Брав участь у створенні та діяльності Української революційно-демократичної партії.
У другій половині березня 1949 р. емігрував до США та оселився у Філадельфії. Працював на різних фізичних роботах – прибиральником у приватній школі, у квітникарському підприємстві та на м’ясопереробній фабриці. 1954 р. отримав громадянство США. Від 1955 р. був членом Інституту дослідів Волині у Вінніпеґу, від червня 1953 р. – старшим науковим співробітником, а від жовтня 1976 р. – дійсним членом Української вільної академії наук в США.
Упродовж життя залишався активним громадським діячем, брав участь у наукових з’їздах (1934 р. – у Прага; 1953 р. – Нью-Йорк) та виступав із численними публічними лекціями. Співпрацював з Українською загальної енциклопедією та Енциклопедією українознавства.
Похований на кладовищі Св. Андрія в м. Баунд-Брук (США).
Автор книг спогадів, науково-популярних розвідок аграрної тематики та з ботаніки, що виходили окремими брошурами, публікувалися у збірниках й спеціалізованих календарях, а також в українській і чеській галузевій (сільськогосподарській, технічній) пресі. Публікував в українських часописах матеріали на суспільні й історичні теми, статті про українську народну обрядовість, біографічні нариси відомих агрономів, гуморески, рецензії на видання з агрономії, ботаніки й художню літературу українських авторів.
Редакторсько-видавнича діяльність: член редакційної колегії журналу «Молодий Агроном» (Подєбради).
Публікаторська активність: «Америка» (Філадельфія), «Бюлетень» (Мюнхен), «Бюлетень Товариства Абсольвентів УГА й УТГІ», «Бюлетень Товариства Українських Інженерів Америки», «Вісник» (усі – Нью-Йорк), «Вісник Святого Володимира» (Філадельфія), «Вісник Сільсько-Господарської Досвідної Справи» (Харків), «Вісті Комбатанта» (Нью-Йорк), «Вісті УТГІ» (Реґенсбурґ), «Всесвіт» (Новий Ульм), «Господарсько-Кооперативна Часопись» (Львів), «Грім» (Байройт), «Жіночий Світ» (Вінніпеґ, Торонто), «Краківські Вісті» (Краків), «Лис Микита» (Детройт), «Літопис Волині» (Вінніпег), «Ми і Світ» (Торонто), «Молода Україна» (Торонто), «Молодий Аґроном» (Подєбради), «Народна Воля» (Скрентон), «Наш Голос» (Трентон), «Наша Батьківщина» (Нью-Йорк), «Наше Життя» (Філадельфія), «Наші Позиції» (Новий Ульм), «Неділя» (Ашафенбурґ), «Нові Дні» (Торонто), «Підкарпатська Русь» (Ужгород), «Пу-Гу» (Авґсбурґ), «Самостійна Думка» (Чернівці), «Світло» (Мукачево), «Промінь» (Вінніпеґ), «Свобода» (Джерсі-Сіті), «Сільський Господар», «Сільський Світ», «Технічні Вісті» (усі – Львів), «Українська Думка» (Лондон), «Українське Життя», «Українське Козацтво» (обидва – Чикаґо), «Український Аґрономічний Вісник» (Львів), «Український Прометей» (Детройт), «Українські Вісті» (Новий Ульм, Детройт),«Учительське Слово» (Ужгород), «Учительський Голос» (Мукачево); «Новое русское слово» (Нью-Йорк)); «Národní politika», «Sobota» (обидва – Прага), «The Philadelphia Inquirer» (Філадельфія).
Література: Богуславський О. Гордієнко Гаврило Максимович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2003. Вип. 10. С. 103–106; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ с. Львів, 2023. С. 100; Гордієнко Г. Бібліографія друковних праць за роки 1927–1982 (з нагоди 80-ліття автора). Філядельфія, 1982. 187 с.; Гордієнко Г. Під щитом Марса: спогади: у 3 т.. Філядельфія, 1976, 1977, 1983; Коваль Р., Моренець В. «Подєбрадський полк» Армії УНР. Київ, 2015. Кн. 1. С. 162–163; Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості: словник-довідник / упорядкув. В. А. Просалової. Донецьк, 2012. С. 107.
Електронні ресурси: Гордієнко Гаврило Максимович. https://uk.wikipedia.org/wiki/Гордієнко_Гаврило_Максимович (дата звернення: 17.05.2025); Гаврило Гордієнко «Повстанський курінь “Чорна Хмара”» («Повернута спадщина» випуск 10). Порохівниця. 2919. 15 серпня. https://porokhivnytsya.com.ua/2019/08/15/chorna-hmara-gordienko_ogliad/ (дата звернення: 17.05.2025); Запорожський козак Гаврило Гордієнко в боротьбі за Вільну Україну. Порохівниця. 2019. 29 серпня. https://porokhivnytsya.com.ua/2019/08/29/kozak-gavrylo-gordienko/ (дата звернення: 17.05.2025).
Світлина: Гордієнко Г. Під щитом Марса: спогади: у 3 т.. Філядельфія, 1977. Т. 2: Мої Подєбради (1922–1931). С. 189.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 17.05.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Бойдуник Осип. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/hordiienko-havrylo/ (дата звернення: 00.00.0000).
