Чехут Богдан Павлович [12.03.1906, с. Кліщівна, тепер Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. – 08.07.1956, м. Омаз, США] – редактор, публіцист, гуморист, пластовий діяч, ветеринар.
Пластове псевдо і псевдонім: Марко.
Народився у сім’ї священника і просвітнього діяча Павла та керівниці жидачівської філії Союзу українок Марії Чехутів. Дитинство провів у с. Сенечіл на Долинщині, куди батька перевели парохом. У 1921 р. родина переїхала до с. Іванівці на Жидачівщині, оскільки батько отримав нову парафію. Вступив до Стрийської гімназії, став членом Пласту (5-й курінь імені Князя Ярослава Осмомисла).
Після матури продовжив студії у Львівській ветеринарній академії, яку завершив 1931 р. У студентські роки належав до старшопластунського Загону «Червона Калина». Був дуже активним у пластовій діяльності – у 1928 р. обіймав посаду генерального судді, у 1930–1931 рр. – наказного отамана куреня. Водночас захоплювався спортовим рухом (переможець у бігу на довгу дистанцію та стрибків у довжину, капітан футбольної команди) і мандрівництвом, налагоджував спортивне життя у рідному селі.
У 1930-х рр. працював ветеринаром в Іванівцях, однак не покидав і публіцистичної діяльності. Із приходом радянської влади його молодшого брата Степана Чехута (1911–1941) заарештували і замордували у львівській в’язниці на Замарстинові. Сумна доля спіткала і батька, якого енкаведисти заарештували і засудили до десяти років таборів за те, що під час німецької окупації очолював Український допомоговий комітет і мав проукраїнську позицію.
У 1944 р. емігрував до Німеччини, де деякий час перебував у таборах для переміщених осіб. Там відновив пластову діяльність у Загоні «Червона Калина», 1947 р. отримав звання Січового діда.
Згодом переїхав до США, де займався ветеринарною практикою. Паралельно повернувся до громадсько-культурної та редакторсько-публіцистичної діяльності. Брав участь у підготовці альманаху українських ветеринарних лікарів у США. Помер раптово, від інфаркту.
Є автором автобіографічної сатиричної збірки пластових оповідань «Рідними плаями» (1957). У пресі вміщував статті на теми пластового руху, спогади, сатиричні нариси.
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор пластових часописів «Косар» (Ашаффенбурґ) у 1948–1952 рр. та «Калинові Ягідки» (Стрий, Нью-Йорк, Омага, Клівленд) у 1952–1953 рр.
Публікаторська активність: «Дружнє Послання» (Нью-Йорк), «Інформаційний Листок Об’єднання Українських Ветеринарних лікарів» (Детройт), «Косар» (Ашаффенбурґ).
Література: Боднарук І. Стрийський Парнас. Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнятівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Ню Йорк; Торонто; Париж; Сидней, 1990. Т. 2. С. 74–75; Дроздовська О. Чехут Богдан. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2000. Вип. 7. С. 375; Падох Я. Стрийські журналісти. Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнятівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Ню Йорк; Торонто; Париж; Сидней, 1990. Т. 2. С. 148; Падох Я. Стрийський пласт (Нарис історії). Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнятівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Ню Йорк; Торонто; Париж; Сидней, 1990. Т. 1. С. 513–514, 567.
Електронні ресурси: Ханас З. Стежками «рідних плаїв». Стрийський краєзнавчий музей «Верховина». https://www.facebook.com/verchovyna1932/posts (дата звернення: 25.06.2025).
Світлина: Архів Центру досліджень визвольного руху.
Оксана Середа
Опубліковано: 26.06.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Галайчук Богдан Тадей. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/halaychuk-bohdan-tadey (дата звернення: 00.00.0000).
