Лопушанський Володимир [16.11.1903, м. Ходорів, тепер Стрийського р-ну Львівської обл. – 27.03.1987, м. Львів] – редактор, публіцист, письменник, громадсько-політичний діяч.
Справжнє прізвище: Гомич-Лопушанський.
Народився у сім’ї Миколи Лопушанського та Ольги з дому Білинської. Батько походив з давнього шляхетного роду Гомичів із Лопушанки, закінчив військову академію у Відні й воював у лавах Української галицької армії (старшина). Мати була донькою священника-москвофіла Теофіла Білинського.
У дитинстві часто хворів, тому дитячі роки провів у бабусі в с. Нові Стрілиська на Жидачівщині (тепер – с. Нові Стрілища Львівського р-ну), а його батьки перебралися до Львова. 1918 р. перебував у Збаражі на Тернопільщині, де батько був співорганізатором встановлення української влади.
1926 р. закінчив Українську академічну гімназію у Львові, далі продовжив студії на філологічному факультеті Львівського університету, які завершив 1929 р. Також навчався у школі підхорунжих.
1927 р. працював у видавництві «Новий Кобзар» у Львові. У 1928 р. ініціатор і співорганізатор літературної групи «Листопад». У 1930-х рр. співпрацював із видавництвом «Червона Калина».
Упродовж 1932–1939 рр. мешкав у Нових Стрілиськах, де письменництво поєднував із працею режисера у місцевому аматорському гуртку. Мав приналежність до Організації українських націоналістів, переховував у себе членів організації.
У 1939 р. напередодні приходу совєтів виїхав до Кракова, звідти – до м. Холм (тепер – Польща), де до 1941 рр. провадив українську книгарню. Одружився із Вірою Мандзюк.
1941 р. разом із дружиною повернувся до Львова. Влітку 1944 р. намагався емігрувати, однак в Австрії колону біженців було перехоплено, тож повернувся до Львова.
Повністю відійшов від письменницької діяльності, працював службовцем в облкниготорзі. Його намагалися завербувати органи НКВС, пропонували вступити до Спілки радянських письменників. Після відмови розпочалося переслідування і прослуховування його квартири.
У 1952 р. був заарештований органами НКВС за звинуваченням в антирадянській діяльності. Відмовився від співпраці, був засуджений до десяти років ув’язнення. У 1955 р. був звільнений, однак сильно підірвав здоров’я. Реабілітований 1956 р. Похований на Личаківському цвинтарі.
Є автором повістей «У споконвічному вирі» (1927), «Гомін душі», «Перемога» (обидві – 1929), «Обжаловую» (1939), п’єс «Ой біда, біда чайці небозі», «Садок вишневий коло хати…» (обидві – 1936), та ін.
Редакторсько-видавнича діяльність: відповідальний редактор часопису «Літературні Вісти» (Львів) у липні–жовтні 1927 р.; член редколегії тижневика «Неділя» (Львів) у 1930-х рр.
Література: К. Вистава «Лісової пісні». Діло. 1933. 17 лют. С. 4; Лаба В. Історія селища Нові Стріличі у цифрах, фактах та іменах. Львів, 1996. 16 с.; Лаба В. Пам’яті Володимира Лопушанського. Новий час. Жидачів, 1990. С. 1, 2; Мельничук Б. Лопушанський Володимир Миколайович. Тернопільський Енциклопедичний Словник: у 4 т. Тернопіль, 2005. Т. 2. С. 392; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 244.
Електронні ресурси: Сирота Л. Б. Лопушанський Володимир Миколайович. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія. URL: https:.esu.com.ua/search_articles.php?id=56454 (дата звернення: 08.07.2025).
Світлина: Літературні Вісти. 1927. Ч. 3/4. С. 4.
Оксана Середа
Опубліковано 14.07.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Лопушанський Володимир. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс].https://biograma.net.ua/lopushanskyy-volodymyr (дата звернення: 00.00.0000).
