Миськів Христофор [21.05.1905, с. Слободниця, тепер Хорватія – 07.06.1973, м. Прудентополіс, Бразилія] – редактор, видавець, ієромонах, член чернечого Ордену святого Василія Великого, педагог, церковний діяч.
Світське ім’я: Гавриїл.
Народився у сім’ї переселенців з Галичини Гавриїла та Катерини (з дому Назарук) Миськівих. Початкову освіту здобув у школі рідного села (1911–1916), навчався у бурсі оо. Францискаців у м. Славонський Брод (Хорватія), згодом – у гімназії м. Вараждин (Хорватія; 1920/1921). Вивчав гуманістику, філософію й богослов’я у василіянських монастирях в Галичині: у Лаврові (1923–1926), Добромилі (з 1928) та Кристинополі (тепер м. Шептицький; 1930–1932); математику і фізику у Карловому університеті (1937–1939); філософію – в Українському вільному університеті (до 1939).
У вересні 1921 р. вступив до новіціяту Святомиколаївського монастиря оо. Василіян біля Мукачева. Монаші обіти склав 7 квітня 1927 р., а священницьке рукоположення прийняв улітку 1932 р. Того ж року призначений префектом і професором «молодих василіянських студентів» у Святомиколаївському монастирі.
На Закарпатті розгорнув душпастирську та виховну діяльність: був провідником товариства Апостольство молитви, організатором Марійських дружин, товариства «Борці Христа» й Товариства українських католицьких студентів св. Володимира, префектом Василіянської бурси для гімназійної молоді в Ужгороді (1935–1937), катехитом у школах, курінним капеланом у Пласті та Карпатській Січі (мав псевдо Савенко).
Восени 1939 р. емігрував до Бразилії, оселився у Святойосафатівському монастирі у Прудентополісі. Вів місійну, душпастирську, катехитичну й просвітницьку діяльність у Бразизії, Аргентині (з 1962) і Парагваї (з 1963). У 1948 р. став консультором, а в 1956 р. – економом Василіянської провінції св. Йосифа у Бразилії.
Заснував Товариство апостолок Серця Ісусового у Прудентополісі (1940; від 1950 – Інститут катехиток Серця Ісусового), організовував катехитичні курси, реколекції, гуртки і з’їзди товариств Апостольство Молитви та Марійська Дружина у Бразилії. Інціював будівництво Преображенської церкви в Понта-Ґроссі (з 1956 її настоятель), монастиря оо. Василіян в Іваї, брав участь у розбудові семінарії св. Йосифа в Прудентополісі. У 1940-х рр. видавав щорічник «Намірення Апостольства Молитви».
Редакторсько-видавнича діяльність: член редакційної колегій газети «Праця» (Прудентополіс), редактор журналу «Український Місіонар у Бразилії» (Прудентополіс).
Література: Апостол Христового Серця. Життєпис о. Христофора Г. Миськова, ЧСВВ / зібрав о. Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Рим; Прудентопіль, 1980. 96 с.; Бурко В. Отці Василіяни в Бразилії. Прудентопіль, 1984. С. 38; Енциклопедія українознавства: словникова частина. Париж; Нью-Йорк, 1980. Т. 9. С. 3429; Зінько В. Сильветки василіанських трудівників. Львів, 2007. С. 54–60.
Електронні ресурси: Процек Ф. Миськів Христофор-Гавриїл. Енциклопедія Сучасної України [електронна версія]. https://esu.com.ua/search_articles?id=64691 (дата звернення: 21.09.2025); Христофор Миськів. https://uk.wikipedia.org/wiki/Христофор_Миськів (дата звернення: 21.09.2025); Pe. Cristóforo Meskiw, OSBM. Necrológio dos Padres e Irmãos da Ordem de São Basílio Magno Província de São José no Brasil. https://osbm.org.br/necrologio/pe-cristoforo-meskiw-osbm/ (дата звернення: 21.09.2025); Padre Cristóforo, o fundator. https://colegiosantaolga.com.br/o-fundador/ (дата звернення: 21.09.2025).
Світлина: Апостол Христового Серця. Життєпис о. Христофора Г. Миськова, ЧСВВ / зібрав о. Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Рим; Прудентопіль, 1980. С. 5.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 23.09.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Миськів Христофор. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/myskiv-khrystofor/ (дата звернення: 00.00.0000).
