Олесіюк Тиміш Гнатович [21.02.1895, с. Довголіска, тепер Люблінського воєводства, Польща – 14.09.1978, м. Лос-Анджелес, США] – журналіст, публіцист, демограф, лікар, державний, політичний та громадський діяч.
Псевдоніми: Тиміш Олесевич, Т. Олесевич; Т. О., Т. Ол.
Народився у сім’ї народного вчителя. Навчався у духовному училищі в Холмі та Волинській духовній семінарії у Житомирі (до 1908 р.). Освіту здобував у Варшавському та Харківському університетах (1912–1917 рр.). Від 1924 до 1929 р. вивчав медицину у Карловому університеті (Прага).
Навчаючись у Харкові, брав участь в українському громадському житті, зокрема, входив до складу «Організаційного Комітету Слобожанщини». У 1917–1918 рр. представляв Холмщину та Підляшшя в Українській Центральній Раді та обіймав посаду члена-секретаря Холмського губернського виконавчого комітету. У січні 1918 р. брав участь у боях за оборону Києва.
У березні 1918 р. за наказом М. Грушевського переїхав до м. Берестя (тепер – м. Брест, Білорусь) на допомогу О. Скорописові-Йолтуховському. Обов’язки помічника губернського комісара освіти виконував до весни 1919 р. Входив до складу управи видавничого товариства «Рідне Слово». У березні 1919 р. переїхав у Луцьк, згодом – до Кам’янця-Подільського.
Від жовтня 1919 р. входив до складу Української дипломатичної місії Західноукраїнської Народної Республіки у Варшаві. У 1920 р. був спостерігачем від уряду УНР на мирних переговорах у Ризі.
Під час університетських студій став активним учасником українського студентського руху. Був членом української студентської громади у Варшаві (з 1912 р.), головою Союзу українських студентів-емігрантів у Польщі (у 1920–1922 рр.) та співзасновником Центрального союзу українського студентства у Празі (у 1923 р.). Також долучився до діяльності клубу «Прометей» і співпрацював з Українським науковим інститутом у Варшаві.
Після завершення студій у Празі впродовж 1932–1944 рр. займався лікарською практикою на Підляшші.
Влітку 1944 р. переїхав до Варшави, згодом – до Німеччини. Деякий час перебував у таборах для переміщених осіб. Тут долучився до створення Українського національно-державного союзу (1946 р.) і був його першим головою. Також як представник Холмщини й Підляшшя брав активну участь у діяльності уряду Української Народної Республіки в екзилі. Деякий час очолював Український суходоловий інститут та започаткував видавання наукового збірника «Соборна Україна».
У 1947 р. емігрував до США, де працював лікарем спочатку у Нью-Йорку, пізніше – у штаті Техас. Водночас брав активну участь у житті української громади, підготовці та редагуванні статей до «Енциклопедії Українознавства». Був співзасновником та заступником голови Союзу українських національних демократів (Нью-Йорк; 1950 р.), членом Об’єднання бувших вояків українців Америки, Наукового товариства ім. Шевченка, Української вільної академії наук, Українського лікарського товариства Північної Америки й Американської медичної асоціації.
Похований на українському православному цвинтарі у м. Бавнд-Брук (США).
Автор наукових розвідок у збірнику «Праці Українського Наукового Інституту» (Варшава, 1930), книг і брошур із питань української етнічної території, демографії, міграції, а також спогадів. На шпальтах українських суспільно-політичних і фахових часописів публікував статті демографічної та політичної проблематики, матеріали, у яких порушував питання стану українського шкільництва на західноукраїнських землях тощо, нариси та рецензії.
Редакторсько-видавнича діяльність: видавець газети «Холмська Думка» (Луцьк); співробітник редакції газети «Рідне Слово» (Берестя, Біла Підляська).
Публікаторська активність: «Вільне Козацтво/Вольное Козачество», «Гуртуймося» (обидва – Прага), «Листи до Приятелів» (Нью-Йорк, Кренфорд), «Нова Україна» (Прага), «Рада» (Київ), «Студентський Вістник» (Прага), «Табор» (Каліш, Варшава), «Тризуб» (Париж), «Українська Трибуна» (Варшава), «Український Студент» (Прага), ін.
Література: Брайлян Н. Олесіюк Тиміш. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2007. Вип. 14. С. 220–222; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 301; Гречило А. Микола Битинський та його робота над символами «Козакії». Чорноморська минувшина. Одеса, 2020. Вип. 15. С. 83; Дроздовська О. Маловідомий Іван Шлендик (1889–1946): життя й діяльність (до 135-річчя від дня народження). Вісник Книжкової палати. Київ, 2024. № 10. С. 40; Інші друковані та рукописні праці д-ра Тимоша Олесіюка-Олесевича. Олесіюк Т. Північні межі Української матірної держави. Женева, 1947. С. 37–38; Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя: іст.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Париж; Сидней;Торонто, 1989. Т. 2. С. 759; Олесіюк Т. Соборна Україна. Наукові розвідки і спомини / упоряд. і вступна стаття В. Сергійчука. Київ, 2004. С. 530, 622; Сергійчук В. Поборник соборницького здвигу. Олесіюк Т. Соборна Україна. Наукові розвідки і спомини / упоряд. і вступна стаття В. Сергійчука. Київ, 2004. С. 3–22.
Електронні ресурси: Макар Ю. І. Олесіюк Тиміш Гнатович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія. https://esu.com.ua/article-76370 (дата звернення: 02.04.2025); Тиміш Олесіюк. https://uk.wikipedia.org/wiki/Тиміш_Олесіюк (дата звернення: 02.04.2025).
Світлина: Наріжний С. Українська еміґрація: культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Прага, 1942. Ч. 1. С. LIX.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 25.01.2025.
Оновлено: 03.04.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Олесіюк Тиміш. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/olesiiuk-tymish/ (дата звернення: 00.00.0000).
