Абрамов Іван Свиридонович [20.06.1874, м. Вороніж, тепер смт Шосткинського р-ну Сумської обл. – 03.05.1960, там само] – публіцист, фольклорист, етнограф, історик, археолог, літературознавець, краєзнавець, педагог, громадський діяч.
Варіант по батькові: Спиридонович.
Народився у багатодітній сім’ї покрівельника-різьбяра Свиридона та Тетяни Абрамових. Після завершення початкової школи у рідному місті навчався у Воздвиженській нижчій сільськогосподарській школі (до 1892 р.), а з 1895 р. – Глухівському учительському інституті. Кілька років працював у сільській школі на Сумщині й двокласному міському училищі міста Рівне.
1900 р. переїхав до Санкт-Петербурга, де відвідував засідання Відділу етнографії Імператорського Російського географічного товариства. Впродовж 1903–1905 рр. студіював у Санкт-Петербурзькому археологічному інституті. Після завершення навчання вчителював у Петрограді (до 1933 р.). Був членом Імператорського археологічного (1909 р.) та Російського географічного (1914 р.) товариств, дійсним членом Товариства дослідників української історії, писемності та мови в Ленінграді (1924 р.). Брав участь у низці археологічних та фольклорно-етнографічних експедицій.
У 1920-ті рр. працював у Центральному бюро краєзнавства (Ленінград). Зазнав переслідувань з боку радянської влади: у 1929–1930 рр. відбув заслання в Архангельській обл., 1933–1936 рр. – у Тюменській обл. До завершення Другої світової війни жив у Ленінграді, потім повернувся на Сумщину, до рідного Воронежа: вчителював, завідував шкільною бібліотекою, продовжував публікувати краєзнавчі матеріали в обласній та районній пресі.
Автор книг і статей в українських, російських наукових та громадсько-політичних пресових виданнях на теми української археографії, історії, етнографії, краєзнавства, про життя і творчість П. Куліша, М. Максимовича, К. Ушинського, Т. Шевченка, ін.
Публікаторська активність: «Більшовицька зброя» (Суми), «Зоря» (Шостка), «Киевская Старина» (Київ), «Ленінська правда» (Суми); російські часописи: «Живая Старина», «Краеведение», «Народный учитель», «Неделя», «Учитель».
Література: Іван Абрамов: біобліогр. покажч. Суми, 2012. 18 с.; Костриця М. Абрамов Іван Свиридович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2007. Вип. 14. С. 5–6; Реєстр імен українського біографічного словника. Літери А–Б. Київ, 2008. С. 2; Терлецький В. Пантелеймон Куліш та його воронезьке оточення у дослідженнях І. С. Абрамова. Сіверянський літопис. Чернігів, 2005. № 6. С. 99–102; Терлецький В. В. Абрамов Іван Свиридонович. Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2001. Т. 1. С. 36.
Електронні ресурси: Кодак К. Іван Спиридонович Абрамов – краєзнавець, етнограф, педагог. Державний архів Сумської області. https://daso.archives.gov.ua/krayeznavets%CA%B9-etnohraf-pedahoh/ (дата звернення: 25.01.2024).
Світлина: Іван Абрамов: біобліогр. покажч. Суми, 2012. С. 3.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 10.01.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє поширювати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Абрамов Іван. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/abramov-ivan/ (дата звернення: 00.00.0000).
