Антонович Мирослав Іванович [01. 03. 1917, м. Долина, тепер Івано-Франківської обл. – 11.04.2006, м. Утрехт, Нідерланди] – публіцист, музикознавець, оперний співак, хоровий диригент.
Народився у багатодітній сім’ї судового урядника Івана Антоновича і Катерини з дому Горбової. Початкову освіту здобув у «Рідній Школі» в Долині, згодом навчався у польській гімназії в рідному місті. Після передчасної смерті батька підробляв виснажливою фізичною працею, згодом вимушено покинув гімназію і переїхав до стрийка у с. Восківці на Поділлі. 1931 р. повернувся додому і диригував хором.
1932 р. вступив до п’ятого класу Українська академічної гімназії у Львові, після завершення якої 1936 р. розпочав музикознавчі студії у Львівському університеті. Паралельно брав уроки вокалу та гри на фортепіано у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові. Упродовж 1939–1941 рр. студіював у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка на вокальному і музикознавчому відділах. Водночас працював солістом ансамблю Львівського радіокомітету.
1941 р. виїхав до Австрії, зокрема до Відня, де вступив до музичної академії, очолював музичну секцію студентського товариства «Січ». Упродовж 1942–1945 рр. працював на місцевій фабриці у м. Ліцманштадт (німецька назва Лодзі), виконуючи важку фізичну роботу. Упродовж 1946–1948 рр. перебував у таборі для переміщених осіб у Новому Ульмі (Німеччина), де був музичним керівником та директором театру «Розвага», диригував оркестром, хором української греко-католицької семінарії у м. Гіршберґ.
1948 р. разом із семінаристами переїхав до монастиря отців Августинів у м. Кулемборґ (Нідерланди). Студіював музикознавство в Утрехтському університеті, 1951 р. захистив докторську дисертацію з музикознавства. Того ж року, після реорганізації української семінарії в Кулемборзі, організував «Візантійський хор» (виключно з голландців), яким керував до 1992 р.
У 1953–1954 рр. стажувався у Гарвардському університеті. Від 1951 р. почав багаторічну працю в Інституті музикознавства Утрехтського університету, спершу на посаді асистента, згодом – наукового співробітника. Співпрацював із редакціями голландської, бельгійської та німецької музичних енциклопедій, вміщуючи у них статті, публікував розвідки п’ятьма мовами у різних закордонних збірниках та пресі. Від 1967 р. також був надзвичайним професором Українського католицького університету в Римі. 1982 р. вийшов на пенсію.
Публікаторська активність: «Арка» (Мюнхен), «Богословія» (Рим), «Вісті» (Міннеаполіс), «Дзвони» (Рим; Дитройт), «Записки Наукового Товариства імені Шевченка» (Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто; Львів), «Назустріч» (Львів), «Українська Музика» (Стрий; Львів), «Українська Трибуна» (Мюнхен), «Християнський Голос» (Мюнхен).
Література: Головата Л. Літературно-мистецька періодика і збірники української европейської еміграції другої половини 1940-х років: бібліогр. довід. Львів, 2019. С. 63; Граб У. Мирослав Антонович: інтелектуальна біографія. Еміграційне музикознавство в українському культуротворенні повоєнних десятиліть: монографія. Львів, 2019. Вип. 27. Сер.: Історія української музики: дослідження. 456 с.; Долгий О. Людина-легенда. Київ, 2000. 326 с.; Луців В. Мирослав Антонович. Сторінки життя 1917–2006 рр. Українська Думка. 2006. 3–10 черв. С. 4; Середа О. Антонович Мирослав Іванович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2011. Вип. 18. С. 8–12; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 164; Соневицька О. Вітаємо д-ра Мирослава Антоновича. Свобода. 1975. 21 жовт. С. 3.
Електронні ресурси: Воробкало Дзвінка. [Середа О.]. Творець «Візантійського хору». Zbruč. 2017. 3 берез. https://zbruc.eu/node/62985 (дата звернення: 18.08.2023).
Світлина: Фонди Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів.
Оксана Середа
