Авраменко Андрій Васильович [13.12.1893, м. Широке, тепер смт Криворізького р-ну Дніпропетровської обл. – початок 1945, м. Маріуполь] – журналіст, редактор, актор, громадський діяч.
Псевдоніми: Авраменко-Ирій, Авраменко-Ірій, А. Василенко, А. Ирій, А. Ірій, Андрій Ирій, Андрій Ірій.
Народився у сім’ї заможного селянина. Навчався в земській школі міста Широке, Київському сільськогосподарському технікумі (1912–1914 рр.). Вищу освіту здобував у Київському університеті (1918 р.). Впродовж 1914–1917 рр. – у російській армії.
З 1917 р. – у Широкому. Брав участь у діяльності місцевої «Просвіти», обирався делегатом на Всеукраїнський зְ’їзд «Просвіти» (1917 р.), другий Всеукраїнський селянський з’їзд (1918 р.) та Трудовий конгрес (1919 р.). У 1918 р. був учасником антигетьманського повстання у Києві, пізніше – повстанського руху на Катеринославщині, Криворіжчині та Херсонщині.
Від 1921 р. – актор театру «Березіль» (Київ), член остерської «Просвіти» (Чернігівщина), співробітник київського відділення Державного видавництва УСРР. У 1923 р. став членом правління білоцерківської філії творчого об’єднання «Березіль».
У 1925–1927 рр. проживав у Катеринославі (тепер – м. Дніпро). Був артистом, а на початку 1927 р. – керівником української драматичної студії при Дніпропетровському клубі залізничників, «режисером-лаборантом» Держтеатру імені М. Заньковецької. Від 1927 р. працював актором харківського театру «Веселий пролетар», пізніше (у 1930-ті рр.) – театру в Маріуполі та українського театру «Жовтень» у Ленінграді.
Зазнав переслідувань з боку комуністичного режиму. Піддавався арештам у 1923, 1928, 1932–1937 рр. Після 1937 р. жив у Майкопі (Російська Федарація), Маріуполі та Широкому.
У роки Другої світової війни став членом ОУН(б), працював директором Маріупольського театру драми й комедії, керував маріупольською «Просвітою». Двічі заарештовувався гестапо.
У жовтні 1944 р. був заарештований контррозвідкою Народного комісаріату оборони СРСР і незабаром розстріляний. Реабілітований 11 березня 1994 р.
Редакторсько-видавнича діяльність: формальний редактор-видавець тижневика «Згода» (Київ; фактичний редактор цього видання – Аристарх Терниченко); редактор газет «Повстанець» (Кам’янське, Верходніпровськ), «Плуг і Молот» (Біла Церква); співзасновник (разом з Миколою М. Стасюком) «Маріупольської Газети» (Маріуполь).
Публікаторська активність: «Зоря» (Дніпропетровськ; друкував матеріали театральної проблематики), «Маріупольська Газета» (Маріуполь), «Молодняк» (Харків; Київ), «Плуг і Молот» (Біла Церква; був її кореспондентом у 1923 р.).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 15; Добровольський С. Ірій повертає з вирію. Україна Козацька. 2012. № 17/18. С. 11; Добровольський С. ОУНівське підпілля Донеччини. Павлоград, 2009. С. 34; Культ-змичка з-за океаном. Нове мистецтво. Харків, 1926. № 2(11). С. 14. Рубр.: По театрах України; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж.: у 2 т. Львів, 2007. Т. 1: А–М. С. 575; Маріюпільська «Просвіта» розпочала свою роботу. Маріюпільська Газета. Маріуполь, 1942. № 92 (18 лип.). С. 2; Огнєва Л. Білі птахи Донеччини. Київ, 2020. С. 3–9; Реєстр імен українського біографічного словника. Літери А–Б. Київ, 2008. С. 5; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2014. Т. 4: 1911–1916 рр. С. 331; Львів, 2022. Т. 7: 1919 р. С. 226–227; Чабан М. Авраменко (Авраменко-Ірій) Андрій Васильович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2001. Вип. 8. С. 4–5; Чабан М. П. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921): біобібліогр. слов. Дніпропетровськ, 2002. С. 88–90.
Електронні ресурси: Авраменко Андрій Васильович. https://uk.wikipedia.org/wiki/Авраменко_Андрій_Васильович (дата звернення: 14.09.2022); Чабан М. П. Авраменко Андрій Васильович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія. https://esu.com.ua/article-42372 (дата звернення: 14.09.2022); Щур Ю. Провідник українського Маріуполя: Андрій Авраменко – «Ірій». Націоналістичний портал. https://ukrnationalism.com/history/5429-providnyk-ukrainskoho-mariupolia-andrii-avramenko-irii.html (дата звернення: 07.02.2025).
Світлина: Чабан М. П. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921): біобібліогр. слов. Дніпропетровськ, 2002. С. 88.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 10.02.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Авраменко Андрій. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/avramenko-andriy/ (дата звернення: 00.00.0000).
