Балицький Олекса Антонович [26.03.1894, с. Пшеничники, нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. – після 1947, ?] – публіцист, краєзнавець, педагог, фотомитець.
Народився у сім’ї священника Антона Балицького. Дитячі роки провів у с. Черемхів (тепер – Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.), де батько був парохом.
1904 р. вступив до гімназії у Чернівцях, де серйозно захопився фотографією. У 1912–1914 рр. студіював філософію у Чернівецькому університеті. Згодом виїхав до Відня, де у 1915–1916 рр. працював разом з Орестом Кузьмою, який мав власну фотомайстерню.
Під час Першої світової війни воював на Італійському фронті (мав звання хорунжого), згодом – у лавах Української галицької армії (іменований у 1919 р. четарем). Продовжував фотографувати в перервах між боями, провадив полкову фотографічну робітню.
У складі УГА дійшов до Києва, там 31 серпня 1919 р. потрапив у денікінський полон, в якому перебував до жовтня того ж року.
Наприкінці серпня 1920 р. прибув до Чехо-Словаччини у складі військової групи генерала Антона Кравса, перебував у таборі для інтернованих у Йозефові. Там упродовж 1920–1921 рр. викладав латинську та грецьку мови на наукових курсах. Упродовж 1920–1924 рр. брав активну участь у діяльності українського фотографічного гуртка на території військового табору в Ліберці, а з квітня 1921 р. – у Йозефові. Вміщував свої світлини у таборовому часописі «Український Скиталець». Після закриття українського фотографічного гуртка продовжував репрезентувати свої роботи на міжнародних фотовиставках. Пізніше викладав у середніх школах у Празі.
Наприкінці 1920-х рр. повернувся до Галичини. У березні 1930 р. став співзасновником Українського фотографічного товариства (УФОТО) у Львові, учасником його виставок. До середини 1933 р. мешкав у с. Бортники на Станиславівщині, згодом – у м. Товмач (тепер – м. Тлумач). Збирав матеріали для діапозитивних серій з краєзнавства західноукраїнських земель, опікувався розвитком Станиславівської філії УФОТО. У 1930-х рр. проявив себе як публіцист, вів спеціальні рубрики в українських часописах. Також вміщував свої світлини у пресі.
На початку 1940-х рр. емігрував до Праги. 1946 р. він увійшов до складу проводу товариства «Український музей». 1947 р. обіймав посаду скарбника в цій організації. Подальша доля невідома.
У пресі публікував статті здебільшого фотографічної тематики.
Публікаторська активність: «Неділя» (Львів; вів рубрику «Фотоґрафія»), «Світло й Тінь» (Львів; вів рубрику «Критичний куток»).
Література: Середа О. Балицький Олекса. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2009. Вип. 16. С. 13–16; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 166; Щурат С. Степан Дмоховський і Олекса Балицький – заслужені українські фотоаматори. Світло й Тінь. 1933. Ч. 3/4. С. 20.
Електронні ресурси: Воробкало Дзвінка [Середа О.]. Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет перший: Олекса Балицький. Фотографії старого Львова. 2016. 30 квіт. https://photo-lviv.in.ua/ukrajinska-fotohrafiya-lvova-u-personaliyah-portret-pershyj-oleksa-balytskyj/ (дата звернення: 24.09.2024).
Архівні джерела: Народний архів у Празі (Чехія). http://www.badatelna.eu/fond/982/reprodukce/?zaznamId=1321199&reproId=1106437 (дата звернення 09.12.2021).
Світлина: Приватний архів Степана Дмоховського в Українському музеї-архіві, м. Клівленд, США.
Оксана Середа
Опубліковано: 10.01.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Балицький Олекса. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/balytskyy-oleksa/ (дата звернення: 00.00.0000).
