Барченко Дмитро Максимович [11.02.1890, м. Ковель, тепер Ковельського р-ну Волинської обл. – 10.05.1944, м. Сіньцзін, тепер м. Чанчунь, Китай] – журналіст, редактор, лікар, громадський діяч.
Криптоніми: Д. Б., Дм. Бар.
Навчався у Царськосельській гімназії (поруч з м. Санкт-Петербург, Росія) та у санкт-петербурзькій Військово-медичній академії (1910–1915 рр.). Після завершення навчання служив лікарем при штабі російської армії у Пскові.
Демобілізувався у 1917 р. Від листопада того ж року проживав у Києві, а з січня 1919 р. – у м. Могилів (тепер – Могилів-Подільський), де працював у міській лікарні. Від грудня 1919 р. був бригадним лікарем 6-ї дивізії Армії Української Народної Республіки.
Згодом повернувся до цивільного життя. Впродовж грудня 1920 р. – 1926 р. проживав у рідному Ковелі. Тут займався приватною лікарською практикою та активною громадською діяльністю, зокрема, брав участь у діяльності ковельської філії товариства «Просвіта», становленні споживчої кооперації на Волині, був заступником голови правління Українського громадського комітету допомоги емігрантам (від 19 лютого 1925 р.). У 1926 р. переїхав до Варшави, де до 1929 р. провадив приватну медичну практику й працював старшим лікарем у лікарняній касі.
У квітні 1930 р. приїхав до Харбіна, Китай. Тут продовжив працювати за фахом і став одним з активних та впливових громадських діячів. Обіймав провідні пости у місцевих українських товариствах: у 1933 р. був головою Українського політичного центру; впродовж листопада 1933 р. – квітня 1934 р. – першим головою адміністрації Українського національного дому в Харбіні (УНД); у 1935 р . – головою управи УНД. Брав участь у діяльності й інших осередків українського національного життя у Маньчжурії. Зокрема, був секретарем харбінської філії товариства «Просвіта» (1934 р.), співорганізатором і головою Спілки українських емігрантів у Маньчжу-Ді-Го (1933–1935 рр.), співзасновником, головою ради (1935–1936 рр.) та відповідальним за справи преси й пропаганди організації Українська національна колонія в Маньчжу-Ді-Го. Брав участь у створені Української видавничої спілки у Харбіні, співпрацював з місцевою українською пресою, перекладав українською мовою поетичні та прозові твори китайських авторів. Окремі з них були опубліковані в альманасі «Далекий Схід», який під його ж редагуванням вийшов у 1936 р.
Від 1938 р. проживав і займався лікарською практикою у м. Сіньцзін (тепер – Чанчунь). Його життєвий шлях обірвався через хворобу на сухоти.
В альманасі «Далекий Схід», неперіодичних збірниках УНК («Вісти Української Національної Кольонії в Маньджу-Ді-Го», «Звідомлення про працю Української Національної Кольонії в Маньджу-Ді-Го») та пресі публікував статті й нариси, присвячені вшануванню пам’яті С. Петлюри, відзначенню знакових історичних подій (злуки УНР і ЗУНР), критиці більшовизму-комунізму, ознайомленню українського читача з традиціями і побутом Японії тощо.
Редакторсько-видавнича діяльність: голова редакційної колегії газети «Маньджурський Вістник» (Харбін) у 1933–1934 рр.; редактор щотижневої сторінки «Жизнь украинской колонии»/«Украинская страница» у щоденній російськомовній японській газеті «Харбинское время» у 1933 р. – до літа 1934 р. та у 1935 р. – до березня 1937 рр.
Публікаторська активність: «Далекий Схід», «Маньджурський Вістник», «Молодий Українець», «Самостійна Україна» (усі – Харбін), «Український Голос на Далекому Сході» (Шанхай).
Література: Дроздовська О. Маловідомі та широкознані імена української преси в Китаї 1917–1944 рр. Пресознавство: теоретичні, методологічні та практичні виміри: доп. та повідом. Всеукр. з міжнар. участю наук. конф., Львів, 1 грудня 2023 р. Львів, 2024. С. 141; Дроздовська О. Українські сторінки в російськомовній пресі Харбіну (20–30 рр. ХХ ст.). Пресознавчий дискурс: від минулого до сьогодення: доп. та повід. Міжнар. наук. конф., Львів, 6 грудня 2024 р. Львів, 2025. С. 32–33; Світ І. Українсько-японські взаємини 1903–1945. Історичний огляд і спостереження. Нью-Йорк, 1972; Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / уклав В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 37–38; Хоменко О. Далекосхідна одіссея Івана Світа. Київ; Нью-Йорк, 2021.
Електронні ресурси: Булах С. М. Барченко Дмитро Максимович. Велика українська енциклопедія. https://vue.gov.ua/Барченко,_Дмитро_Максимович (дата звернення: 28.05.2025).
Світлина: Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / уклав В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 37.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 29.05.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Барченко Дмитро. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/barchenko-dmytro/ (дата звернення: 00.00.0000).
