Барилович Роман Романович [18.11.1876, м. Київ – після 1945, ?] – журналіст, громадський та освітянський діяч.
Псевдонім: Р. Р. Миропольський.
Народився в сім’ї священника. Освіту здобув у Київській духовній семінарії (закінчив 1896 р.), на юридичному факультеті Дерптського університету (до 1901 р.) та в Київському політехнічному інституті (1904 р. закінчив другий курс).
Учасник російсько-японської війни 1905 року. Пізніше працював на залізниці: до 1914 р. у Варшаві, згодом – до 1917 р. – на Одещині (у містах Рені та Одеса).
З 1917 р. – на Далекому Сході. Працював секретарем Амурського переселенського району, інструктором Амурського обласного земства. Брав активну участь в українському русі в цьому регіоні. З весни 1918 р. був заступником, а з осені того ж року – головою Амурської української обласної ради. Водночас очолював Благовіщенську українську громаду.
1922 р. переїхав до Харбіна. Заробляв приватними уроками з математики та музики, згодом працював у місцевих навчальних закладах, зокрема – в ліцеї св. Миколая. Був одним із організаторів й учасників українського громадського життя: входив до складу комітету будівництва української церкви в Харбіні та комітету Українського Свято-Покровського братства; брав участь у створенні й діяльності товариств «Січ» і «Просвіта» (з 1935 р. входив до ради). У листопаді 1933 р. був обраний до правління Української учительської спілки. З березня 1934 р. долучився до роботи шкільної комісії при цій інституції, зокрема, займався організацією української школи в місті. Також – ініціатор створення в Харбіні Українського союзу хліборобів-державників, член Українського товариства прихильників літератури, науки, мистецтва, Українського комітету допомоги потерпілим від повені (з серпня 1934 р.). Упродовж 1935–1945 рр. брав активну участь у діяльності Української національної громади в Маньчжоу-Го та Української національної колонії в Маньчжоу-Го. Співавтор статуту другої організації, а у 1944–1945 рр. – член Ради старшин.
У 1945 р. був заарештований радянськими спецслужбами і вивезений до СРСР. Подальша доля невідома.
У пресі публікував матеріали, в яких порушував актуальні проблеми життя українців на Зеленому Клині й у Маньчжурії.
Публікаторська активність: «Маньджурський Вістник» (Харбін), «Молодий Українець» (Харбін), «Нова Україна» (Хабаровськ).
Література: Зелений Клин (Український Далекий Схід): енцикл. довід. / уклав В. Чорномаз. Владивосток, 2011. С. 38–39; Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / уклав В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 36–37; Світ І. Український національний дім в Харбіні. Одеса; Харбін, 1943. С. 36.
Світлина: Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / уклав В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 36.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 04.08.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Барилович Роман. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/barylovych-roman/ (дата звернення: 00.00.0000).
