Блавацький Володимир Іванович [15.11. 1900, м. Косів, тепер Косівського р-ну Івано-Франківської обл. – 08.01.1953, м. Філадельфія, США] – публіцист, актор, режисер, театральний діяч.
Автонім: Володимир Трач.
Псевдонім: Альфа.
Народився у сім’ї судді Івана Трача та Йоганни з дому Бішоф (німецького походження). Після закінчення польської гімназії у Косові, попри волю батьків, не вступив в університет, а приєднався до театру Василя Коссака і змінив прізвище на Блавацький. Грав у трупах Василя Коссака, Петра Сороки, Йосипа Стадника, Олександра Загарова, В. Демчишина і «Людового театру». У 1927–1928 рр. пробував власні сили в театрі «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса.
Згодом став художнім керівником Театру ім. І. Тобілевича. 1933 р. очолив молодий театр «Заграва» у Львові. У 1938–1939 рр. був керівником пересувного Театру ім. І. Котляревського. У часи німецької окупації очолив колектив Львівського оперного театру. Водночас активно продовжував займатися футболом, очолював секцію копаного м’яча в Українському спортовому клубі «Гарбарня».
Після Другої світової війни разом із частиною акторів Львівського оперного театру емігрував до табору для переміщених осіб Зомме-Казерне біля Авґсбурґа (Німеччина), де із 1945 р. очолював Ансамбль українських акторів. Став співзасновником Об’єднання мистців української сцени.
1949 р. переїхав до США і сформував Український театр з осідком у Філадельфії. Там продовжив публіцистичну діяльність.
Писав статті переважно театральної тематики, які були спрямовані на модернізування естетики української сцени. 2003 р. започатковано щорічну Премію імені Володимира Блавацького, яка фінансується його родиною зі США.
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор журналу «Театр» (Львів).
Публікаторська активність: «Арка» (Мюнхен), «Діло» (Львів), «Київ» (Філадельфія), «Краківські Вісті» (Краків; Відень), «Неділя», «Новий Час», «Світ» (усі – Львів), «Свобода» (Джерсі–Сіті; ін.), «Театр» (Львів), «Театр» (Мюнхен; Авґсбурґ), «Українські Вісти» (Львів); «Sygnały» (Львів).
Література: Володимир Блавацький. Київ. Філадельфія, 1953. Ч. 1. С. 54–55; Лаврентій Р. Новаторська вистава «Мина Мазайло» Миколи Куліша на сцені Українського народного театру ім. Івана Тобілевича у Станіславові (1930 рік, режисер Володимир Блавацький). Вісник Львівського університету. Сер.: Мистецтвознавство. 2013. Вип. 13. C. 237; Лужницький Гр. В. Блавацький як режисер. Київ. Філадельфія, 1953. Ч. 1. С. 37–41; (от). Творчий шлях Володимира Блавацького. Свобода. 1953. 25 січ. С. 1–2; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 172.
Електронні ресурси: Блавацький Володимир Іванович. Коломийський академічний обласний український драматичний театр ім. І. Озаркевича. https://teatr.kolomyya.org/legendy/blavackyy/ (дата звернення: 24.10.2023); Воробкало Дзвінка [Середа О.]. Український Гамлет на сцені і футболіст у житті. Фотографії старого Львова. 2016. 2 квіт. https://photo-lviv.in.ua/ukrajinskyj-hamlet-na-stseni-i-futbolist-u-zhytti/ (дата звернення: 24.10.2023)
Світлина: https://www.ukrslovo.net.
Оксана Середа
Опубліковано: 11.01.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Блавацький Володимир. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/blavatskyy-volodymyr/ (дата звернення: 00.00.0000).
