Боднарук Іван Лазарович [08.12.1903, с. Білявинці, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 31.12.1990, м. Чикаґо, США] – журналіст, публіцист, педагог, громадський діяч.
Криптонім: І. Б.
Народився в сім’ї священника Української греко-католицької церкви Лазаря Боднарука та Іванни з роду Кміцикевичів. У 1924 р. закінчив навчання в Бучацькій державній гімназії. Продовжив освіту на філософському факультеті Львівського університету. 1929 р. здобув диплом магістра філософії з правом викладання української, латинської та польської мов, а 1930 р., склавши професорський іспит у Варшавському університеті, отримав диплом учителя середніх шкіл.
Упродовж 1928–1944 рр. викладав у стрийських освітніх закладах, зокрема у Приватній вчительській жіночій семінарії та Приватній жіночій гімназії УПТ «Рідна Школа». Співпрацював із краєзнавчим музеєм «Верховина», брав участь у діяльності українських товариств, публікувався в пресі.
Від 1944 р. – на еміграції. Спочатку жив у Гамбурзі, де працював на фабриці, згодом – у таборі для переміщених осіб у м. Бурґдорф (Німеччина). У таборі був директором української школи, культурно-освітнім референтом, опікувався вечірніми курсами для неписьменних.
1948 р. разом із сім’єю переїхав до Бразилії. Спершу оселився в м. Прудентополіс, а згодом – у м. Курітіба. Викладав у прудентополіській Малій семінарії св. Йосафата отців Василіян (де також упорядкував бібліотеку), працював у бюро компанії «Імпрессора Паранасуса». Брав участь у діяльності місцевих українських товариств, займався редакторською та творчою працею: редагував газету «Праця» й календарі-альманахи, писав спогади про Митрополита Андрея Шептицького тощо.
З 1960 р. проживав у м. Чикаґо, а з 1963 р. до 1974 р. – у м. Детройт. У Чикаґо працював на фабриці, згодом – у Чиказькій школі українознавства, Народному університеті, Українському національному музеї, мовним редактором у видавництві Миколи Денисюка. Упродовж 1963–1974 рр. викладав українську мову й літературу у Вищій школі непорочного зачаття пресвятої Діви Марії отців Василіян та в школі українознавства в Детройті. Був членом об’єднань «Обнова» і «Учительська громада».
1974 р. вийшов на пенсію та оселився в сина у передмісті Чикаґо. Похований у Чикаґо.
Автор навчальної літератури, мемуарів і вибраної публіцистики («Великий Чернець і Народолюбець» (1949), «Друга книжечка» (1953), «Між двома світами» (1996; 1997), «Де залишилось моє серце» (1998), «Молитва до України» (2000), ін.), статей у збірниках, ювілейних бюлетенях, а також календарях газети «Праця» (Прудентополіс), товариств «Відродження» й «Просвіта» (обидва – Буенос-Айрес), ін. У пресі друкував статті на суспільно-політичні, літературні, мовні, історичні, краєзнавчі (переважно про Бучаччину і Стрийщину), релігійні та виховні теми, нариси й есе про українських письменників, репортажі, рецензії тощо.
Публікаторська активність: «Америка» (Нью-Брітен, ін.), «Батьківщина» (Торонто), «Бюлетень Української Громади Південної Америки» (Сан-Паулу), «Бюлетень Української Католицької Парафії НЗПДМ» (Гемтремк), «Бюлетень Школи Українознавства Т-ва “Рідна Школа” в Детройті» (Детройт), «Визвольний Шлях» (Лондон), «Вісник» [Організації оборони чотирьох свобод України] (Нью-Йорк), «Гомін України» (Торонто), «Детройтські Новини» (Детройт), «Дзвони» (Львів), «Екран» (Чикаґо), «Життя» (Буенос-Айрес), «Життя і Школа» (Нью-Гейвен), «Жіночий Світ» (Вінніпег), «Квітучі Береги» (Нью-Йорк), «Київ» (Філадельфія), «Наш Клич» (Буенос-Айрес), «Нова Зоря» (Чикаґо), «Нове Слово» (Торонто), «Овид» (Чикаґо), «Праця» (Прудентополіс), «Рідна Школа», «Світло» (обидва – Торонто), «Свобода» (Джерсі-Сіті), «Стрийські Вісті» (Стрий), «Сумівець» (Нью-Йорк), «Українська Думка» (Лондон), «Українське Життя» (Чикаго), «Українське Народне Слово» (Пітсбург), «Українське Слово» (Буенос-Айрес), «Церковний Вісник» (Чикаґо), «Шлях Перемоги» (Мюнхен), ін.
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 49; Бучач і Бучаччина: іст.-мемуарн. зб. Ню Йорк; Лондон; Сидней; Торонто, 1972. С. 753–754; Д. М. [Маркусь Д.]. Боднарук Іван. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаґо, 2009. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 1: А–К. С. 70; Дроздовська О. Боднарук Іван. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2000. Вип. 7. С. 24–25; Лаврів П. І. Боднарук Іван Лазарович. Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2004. Т. 3: Біо–Бя. С. 164; Мельничук В., Лаврів П. Боднарук Іван Лазарович. Тернопільський Енциклопедичний Словник. Тернопіль, 2004. Т. 1. С. 153; Оліфіренко В. Вступне слово. Боднарук Іван. Між двома світами. Вибрані статті про українських письменників / уклад. В. Оліфіренко. Донецьк, 1996. 100 с.; Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості: словник-довідник / упорядк. В. А. Просалової. Донецьк, 2012. С. 40.
Електронні ресурси: Лабчинський Г. Боднарук Іван Лазарович – педагог-просвітянин, письменник, есеїст, журналіст, громадський діяч, літературний критик і рецензент. Бучацькі справи. 2021. 08.12. https://bspravy.org.ua/bodnaruk-ivan-lazarovych-pedahoh-prosvitianyn-pysmennyk-eseist-zhurnalist-hromadskyi-diiach-literaturnyi-krytyk-i-retsenzent/ (дата звернення: 16.08.2025).
Світлина: Стрийщина: Історично-мемуарний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнітівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Ню Йорк; Торонто; Париж; Сидней, 1990. Т. 1. С. 354.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 24.08.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Боднарук Іван. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/bodnaruk-ivan/ (дата звернення: 00.00.0000).
