Чубатий Микола Дмитрович [11.12.1889, м. Тернопіль – 10.07.1975, м. Парамес, США] – публіцист, журналіст, редактор, видавець, історик, педагог, релігійний і громадсько-політичний діяч.
Іншомовні варіанти імені та прізвища: Mykola Chubaty, Nicholas D. Chubatyj, Nicolaus Čubatyj.
Псевдоніми та криптоніми: Катон; М. Ч.
Народився у родині міщан Дмитра і Параскевії (із Зарихтів) Чубатих. Навчався у школі при вчительській семінарії в Тернополі, а згодом – у Тернопільській українській державній гімназії (1900–1909). Продовжив освіту в Греко-католицькій духовній семінарії у Львові (1909–1913), одночасно відвідував лекції М. Грушевського у Львівському університеті. У 1913 р. вступив на філософський факультет цього університету (вивчав історію). Через початок Першої світової війни продовжив історичні студії у Віденському університеті (1914–1916). У 1916/1917 навчальному році знову навчався у Львівському університеті, де 1917 р. здобув ступінь доктора філософії та розпочав навчання на правничому факультеті.
Учасник подій Листопадового чину у Львові. Виконував обов’язки кур’єра і розвідника Центрального військового комітету, згодом – першого асистента державного секретаря освіти ЗУНР–ЗоУНР Агенора Артимовича. У 1919 р. входив до складу делегації, що представляла ЗУНР на урочистому проголошенні Акта злуки українських республік, а також брав участь у Трудовому конгресі в Києві.
Восени 1919 р. був запрошений на посаду доцента до Кам’янець-Подільського державного українського університету. Після його закриття того ж року повернувся до Львова, де розпочав журналістську й редакторську діяльність. У 1920–1925 рр. викладав історію українського права в Українському таємному університеті у Львові й був членом його сенату.
У 1925–1928 рр. працював управителем семінарії сестер Василіанок і викладачем польської Державної семінарії. Від 1928 р. обіймав посаду надзвичайного професора, а з 1932 р. – звичайного професора Греко-католицької духовної семінарії (згодом – Греко-католицької богословської академії). Був членом Українського богословського наукового товариства (від 1926 р.) та міжнародної католицької організації «Pax Romana» (директор підсекретаріату східних справ), співзасновником Товариства українських студентів-католиків «Обнова». Від 1928 р. – дійсний член Наукового товариства імені Шевченка: у 1932–1935 рр. входив до складу його управи, а в 1937–1939 рр. був заступником голови Історично-філософської секції.
У серпні 1939 р. брав участь у конгресі організації «Pax Romana», що відбувався у США. Через початок Другої світової війни залишився у цій країні. До 1941 р. працював професором коледжу св. Василія Великого в Стемфорді (штат Коннектикут). Згодом – професор і доктор історії українського права в Українському вільному університеті в Мюнхені (1946–1975), декан факультету права й суспільних наук та професор історії українського права Українського католицького університету в Римі (1963–1975).
Наукову та педагогічну роботу поєднував із журналістикою й громадською працею: у 1940 р. брав участь у створенні Українського конгресового комітету Америки; 1943 р. став головою комітету Ради американських українців; 1945 р. очолив Комітет допомоги українським працівникам культури; 1946 р. вступив до American Historical Assosiation та Academy of Political Science при Колумбійському університеті.
У 1948 р. став співзасновником і першим головою (до 1952 р.) американського відділу НТШ, а в 1952–1955 рр. – заступником президента Головної ради НТШ. У 1960–1970-х рр. очолював католицьку організацію «Pro Oriente» та долучився до створення Патріархату Української помісної католицької церкви. 1963 р. входив до ініціативної групи зі створення Українського історичного товариства й був членом його управи.
Помер після тривалої недуги у лікарні м. Парамес (штат Нью-Джерсі). Похований на цвинтарі Св. Духа у м. Гемптонбург (штат Нью-Йорк).
Автор численних наукових праць (більшість із них вийшли окремими виданнями), розвідок у фахових збірниках і альманахах. Його наукові зацікавлення охоплювали історію української Церкви та права, політичну історію України, етногенез українського народу й українську історіографію. Також був автором енциклопедичних гасел для українських та зарубіжних енциклопедій. У пресі публікував науково-публіцистичні статті окресленої тематики, біографічні нариси, некрологи, рецензії, а також спогади про події національно-визвольної боротьби 1917–1921 рр. у пресі.
Серед окремих праць: «Митрополит Іпатій Потій, апостол церковної єдности» (1914), «Державний лад на Західній Области Української Народної Республіки» (1921), «Правне становище Церкви в Козацькій державі» (1925), «Державно-правне становище українських земель Литовської держави під кінець XIV ст.» (1926), «Історія унійних змагань в Українській Церкві» (1937), «Silver Jubilee of the Ukrainian Academy of Sciences» (1945), «Українська Католицька Церква» (1946), «Russian Church Policy in Ukraine» (1946), «The Modern Ukrainian Nationalist Movement» (1946), «Огляд історії українського права» (1921/1922, 1947, 1976), «Митрополит Андрей та його ідея католицької України» (1953), «700th Anniversary of Lviv» (1953), «Russian Conception of History of Eastern Europe» (1955), «Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східнослов’янських націй» (1964), «Як народжувалася наука історії українського права» (1969), «Українська історична наука» (1971), «Історія Християнства на Руси-Україні» (Т.1. 1965; Т. ІІ. 1976).
Редакторсько-видавнича діяльність: помічник головного редактора газети «Нова Рада» (Львів) у 1919–1920 рр.; співзасновник і редактор газети «Правда» (Львів) у 1920 р.; член редакційної колегії журналу «Дзвони» (Львів) у 1930-ті рр.; засновник і редактор (у 1944–1957 рр.) журналу «The Ukrainian Quarterly» (Нью-Йорк).
Публікаторська активність: «Америка» (Нью-Брітен, ін.; співробітник), «БогословіѦ» (Львів), «Вільне Слово» (Торонто), «Дзвони», «Діло», «Записки Наукового Товариства імені Шевченка», «Літопис Червоної Калини», «Мета» (усі – Львів), «Наше Життя» (Філадельфія), «Нова Рада» (Львів; співробітник), «Новий Шлях» (Едмонтон, Саскатун, Вінніпеґ, Торонто), «Овид» (Чикаґо), «Правда» (Львів), «Правничий Вісник» (Нью-Йорк), «Свобода» (Джерсі-Сіті; співробітник), «Українське Життя» (Чикаґо), «Український Історик» (Нью-Йорк; співробітник), «Шлях» (Філадельфія; співробітник), «The Ukrainian Quarterly» (Нью-Йорк), «The Ukrainian Review» (Лондон), ін.; «Europäische Osten» (München), «Journal of Central European Affairs» (Боулдер, США), «Revue of Politics» (Нотр-Дам), «Review of Religion» (Нью-Йорк), «Slavic Review» (Нью-Йорк), ін.
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХ ст. Львів, 2023. С. 412; Гарасим В. Чубатий Микола Дмитрович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2002. Вип. 9. С. 322–324; Герасименко Н. О. Чубатий Микола Дмитрович. Енциклопедія історії України. Київ, 2013. Т. 10: Т–Я. С. 577–578; Ждан М. Вибрана бібліографія наукових праць Миколи Чубатого. Український історик. Нью-Йорк, 1969. № 4(24). С. 99–101; Комариця М. Чубатий Микола Дмитрович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1994. Вип. 1. С. 196–198; Кравченюк О. Микола Чубатий (1889–1975). Шляхами Золотого Поділля. Тернопільщина і Скалатщина: Реґіональний Історично-Мемуарний Збірник. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1983. Т. ІІІ. С. 585–587; Мельничук Б., Щербак Л. Чубатий Микола Дмитрович. Тернопільський Енциклопедичний Словник. Тернопіль, 2008. Т. 3: П–Я. С. 615–616; Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873–1940): Історично-філософська секція: дійсні члени: бібліогр. покажч. / уклад. Л. Оленич; авт. вступ. ст. М. Андрейчин. Тернопіль, 2017. С. 237–253; Проф. д-р Микола Чубатий, видатний історик, публіцист і громадський діяч помер на 86 році життя. Свобода. Джерсі-Сіті, 1975. Ч. 133. С. 1, 3; Рожка О. Чубатий Микола. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаґо, 2018. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Н. 3: С–Я. С. 435–437; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж.: у 3 т. / упоряд.: М. М. Романюк, М. В. Галушко. Львів, 2002. Т. 2: 1901–1919. С. 638; Львів, 2003. Т. 3. Кн. 1: 1920–1928 рр. С. 301, 303, 395; Т. 3. Кн. 2: 1929–1939 рр. С. 212, 219, 223, 226; Ювілейна книга Української гімназії в Тернополі. До сторіччя заснування. 1898–1998 / підбір, упорядкування та редакція текстів і коментарі С. Яреми. Тернопіль, 1998. С. 598.
Електронні ресурси: Куліш Н. С., Арістова А. В. Чубатий Микола Дмитрович. Велика українська енциклопедія. https://vue.gov.ua/Чубатий,_Микола_Дмитрович (дата звернення: 14.10.2025).
Світлина: Кравченюк О. Микола Чубатий (1889–1975). Шляхами Золотого Поділля: Тернопільщина і Скалатщина: Реґіональний Історично-Мемуарний Збірник. Т. 3. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1983. С. 586.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 26.01.2025.
Оновлено: 13.10.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Чубатий Микола. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/chubatyy-mykola/ (дата звернення: 00.00.0000).
