Ґреґолинський Дмитро [15.04.1880, с. Стрільче, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. – 1944] – редактор, журналіст, гімназійний викладач, громадсько-просвітній діяч.
Варіанти правопису прізвища: Греголинський.
Криптонім: Д. Г.
Навчався в Українській академічній гімназії у Львові, яку закінчив 1902 р. Продовжив студіювати філологію на філософських факультетах Львівського і Краківського університетів.
Від січня 1908 р. як заступник учителя викладав німецьку і латинську мови в українській гімназії у Коломиї. У жовтні того ж року переведений до української чоловічої гімназії в Перемишлі, де до 1933 р. викладав українську, польську, німецьку і латинську мови. Одночасно, впродовж 1909–1921 рр., вчителював в Українському інституті для дівчат в Перемишлі – навчав латинської, німецької та української мов. Отримав звання професора. У 1918–1919 рр. обіймав посаду управителя цього навчального закладу.
1918 р. після важкої недуги померла його дружина Наталя, з дому Рейнарович.
Брав активну участь у громадсько-політичному і культурно-просвітньому житті Перемишля й округи. Обирався до повітового народного комітету. Був учасником І з’їзду слов’янських філологів 6–13 жовтня 1929 р. у Празі (Чехія).
Під час німецької окупації проживав у м. Станиславів (тепер – Івано-Франківськ), викладав в українській гімназії.
Улітку 1944 р., напередодні наступу радянських військ, разом із другою дружиною, Ольгою, виїхав на Захід. Дорогою до Німеччини вони пропали безвісти – найімовірніше, загинули.
Є автором численних статей у пресі здебільшого суспільно-політичної тематики (підтримував політичний курс національно-патріотичних сил, проявляв себе як прихильник гетьманського руху), низки публікацій про українських громадсько-культурних діячів.
Редакційно-видавнича діяльність: власник і видавець газети «Український Голос» (Перемишль) упродовж 1919–1928 рр., її редактор у 1919–1920 рр.; редактор газет «Самостійна Україна» (Станиславів) у липні 1941 р., «Українське Слово» (Станиславів) у серпні 1941 – квітні 1942 рр. та «Станиславівське Слово» (Станиславів) у квітні–червні 1942 р.
Публікаторська активність: «Діло» (Львів), «Самостійна Україна», «Станиславівське Слово» (обидва –Станиславів), «Український Голос» (Перемишль).
Література: Альманах Станиславівської землі: збірник матеріялів до історії Станиславова і Станиславівщини. Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1975. С. 297, 529; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів та криптонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 103; Кедрин-Рудницький І. Мої шефи-редактори (Із споминів журналіста). Календар «Свободи» на рік 1956. Джерсі-Сіті, 1955. С. 82; Бібліографія української преси в Польщі (1918–1939) і Західно-Українській Народній Республіці (1918–1919) / уклав Євген Місило. Едмонтон, 1991. С. 134; Качмар В. Згадавши минуле… Про д-ра Юліяна Вассияна у Перемишлі. Свобода. 1980. 17 квіт. С. 2; Морозюк В. Сторінки до українських часописів у Станиславові – Івано-Франківську. Краєзнавець Прикарпаття: реґіональний науково-методичний альманах. Івано-Франківськ, 2012. № 19. С. 17; [Некролог]. Діло. 1918. 9 жовт. С. 4; Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі. 1895–1995 / упоряд. І. Гнаткевич. Дрогобич, 1995. С. 76; Український Інститут для дівчат у Перемишлі. 1895–1995: Ювілейна книга пам’яті до 100-річчя заснування / упоряд. І. Гнаткевич. Дрогобич, 1995. С.. 64; Храмович Х. Ґреґолинський Дмитро. Українська журналістика в іменах. Львів, 2005. Вип. 12. С. 131–132.
Петро Гуцал
Опубліковано: 10.06.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Гуцал П. Ґреґолинський Дмитро. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/gregolynskyy-dmytro (дата звернення: 00.00.0000).
