Гірний Василь Петрович [14. 03. 1902, с. Заліська Воля, тепер Підкарпатського воєводства, Польща – 05. 07. 1981, м. Ґданськ, Польща] – редактор, письменник, фейлетоніст, публіцист.
Псевдоніми: Федь Гонибіда, Панько Грушка, Федь Твердий, Федь Триндик, Ф. Триндик, Панько Щипавка, П. Щипавка, Щипавка; В. Г., В. Гір., Г., Г. В., П. Щ., Т. П., Ф. Т.
Народився у багатодітній сім’ї сільського дяка Петра Гірного і Анни з дому Добко. Початкову школу закінчив у рідному селі. Упродовж 1913–1921 рр., із перервами на службу в Українській галицькій армії, навчався у перемиській українській гімназії, яку закінчив з відзнакою. У 1922–1923 рр. перебував у польській в’язниці. У 1923 р. вступив до української греко-католицької семінарії у Перемишлі, але навчання покинув і виїхав на заробітки до Франції, працював у шахтах у м. Лілль. Із Франції надсилав репортажі до львівської преси.
У 1928–1933 рр. студіював у Львівському університеті французьку філологію. Належав до літературної групи «Дванадцятка». У березні 1931 р. був заарештований польською поліцією і кілька місяців провів у Бригідках. У вересні 1931 р. почав працювати редактором у концерні «Українська преса» Івана Тиктора. 1932 р. одружився з Оленою Качмар-Середою.
1939 р., утікаючи від совєтів, залишив у Львові дружину із сином Ігорем, подався на Лемківщину до с. Святкова Велика, де був вчителем, згодом директором у початковій школі (запровадив навчання українською мовою). У 1942–1944 рр. учителював на Любачівщині, у с. Великі Очі. Мав тісні контакти з Організацією українських націоналістів.
У 1944 р. переїхав до с. Грушовичі, де проживала його сестра. Там одружився вдруге, із Марією Данилишин.
У 1947 р. разом із родиною (дружиною і сином Марком) у рамках акції «Вісла» був депортований на північні землі повоєнної Польщі до м. Лемборк. Там влаштувався бухгалтером в місцевій школі. Водночас, попри пильне око польської цензури, поступово відновив свою публіцистичну діяльність. Певний час очолював повітове правління Українського суспільно-культурного товариства у Лемборку. 1979 р. був у Канаді. Помер раптово в лікарні у Ґданську (приїхав відвідати сина Марка) і там похований на Центральному цвинтарі.
Як письменник дебютував 1931 р. Є автором роману, повісті, збірок гуморесок, пародій і епіграм, численних фейлетонів, статей, просвітницьких заміток, репортажів в українській пресі.
Редакційно-видавнича діяльність: член редакційного колективу підпільного часопису «Лісовик» (Надсяння) у 1945–1947 рр.
Публікаторська активність: «Бескид» (Перемишль), «Гомін України» (Торонто), «Новий Час», «Народня Справа», «Комар», «Літературно-Науковий Додаток «Нового Часу», «Літопис Червоної Калини», «Наш Лемко», «Наш Прапор», «Неділя», «Нові Дні», «Перемога» (усі – у Львові), «Краківські Вісті» (Краків), «Лісовик» (Надсяння), «Наше Слово» (Варшава), «Свобода» (Джерсі-Сіті, ін.), «Терем» (Детройт).
Література: Грицковян Я. Василь Гірний (Літературно-критичний нарис). Василь Гірний. «Розгублені сили» та інші твори. Перемишль 2008, с. 7–38; Денека О. Гірний Василь. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1996. Вип. 3. С. 82; Пилипович В. Матеріяли до бібліографії Василя Гірного. Василь Гірний. «Розгублені сили» та інші твори. Перемишль, 2008. С. 897–932.
Романюк М. Гірний Василь Петрович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2002. Вип. 9. С. 359; Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості: словник-довідник / упорядк. В. А. Просалової. Донецьк, 2012. С. 98.
Світлина: Українська Ілюстрація. 1934, Ч. 1 С. 9.
Володимир Пилипович
Опубліковано: 07.04.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Пилипович В. Гірний Василь. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/hirnyy-vasyl/ (дата звернення: 00.00.0000).
