Іванець Іван Йосифович [09.01.1893, с. Новосілки-Гостинні, тепер Самбірського р-ну Львівської обл. – 10.03.1946, м. Солікамськ, тепер Росія] – видавець, редактор, публіцист, художник, фотокореспондент.
Криптоніми: І. І., І. І-ць, Ів.
Народився у сім’ї священника Йосифа Іванця та Михайлини з дому Рошкевич. Після закінчення Української академічної гімназії у Львові студіював право у Львівському університеті. Водночас упродовж 1912–1914 рр. вивчав малярство у приватній студії Станіслава Батовського-Качора та Вільній академії мистецтв у Львові.
У серпні 1914 р. вступив до Легіону Українських січових стрільців (УСС), спершу як четар, згодом – як командир відділу протигазової служби. Був співорганізатором Пресової кватири УСС, яку очолював від травня 1915 р. Також був заступником голови «Артистичної горстки».
У період Першої світової війни та національно-визвольних змагань не полишав мистецького фаху. Був живописцем «Ордена Остроги» в УСС, ілюстрував стрілецькі часописи.
1917 р. у бою під Конюхами на Бережанщині потрапив у російський полон й опинився у таборі в Сибіру, звідки йому вдалося повернутися до своєї військової частини. Пізніше воював у лавах Української галицької армії (УГА) як поручник. Брав участь у боях із частинами Червоної армії, у бою під Махнівкою у квітні 1920 р. втратив більшість свого фотографічного доробку за період визвольних змагань.
Після одужання від плямистого тифу подався через Закарпаття на Захід, деякий час перебував у Празі, а звідти потрапив до таборів для інтернованих вояків УГА в Чехословаччині – у Ліберці, Німецькому Яблонному (тепер – м. Яблонне-в-Под’єштєді) та Йозефові (із 1921 р.), де продовжував свою громадсько-культурну працю. Став активістом культурно-просвітнього гуртка, 1921 р. був обраний членом стрілецької ради. Упродовж 1921–1926 рр. навчався на юридичному факультеті Карлового університету у Празі, водночас 1923 р. вступив до Української студії пластичного мистецтва у Празі, яку закінчив 1927 р. Окрім того, брав участь у культурно-мистецькій виставці таборів УГА, організованій у таборі в Йозефові (1923 р.), Першій виставці українських друків у Празі (1924 р.).
Упродовж 1927–1944 рр. проживав у Львові. Співпрацював із видавництвом Івана Тиктора як ілюстратор. У 1932 р. вступив до Асоціації незалежних українських мистців, брав участь у її виставках. Упродовж 1937–1939 рр. займався ілюструванням стрілецьких видань і книг кооперативу «Червона Калина».
У 1942–1944 рр. обіймав посаду директора Львівської картинної галереї. Водночас співпрацював із військово-історичним відділом військової управи дивізії «Галичина».
На початку 1944 р. разом із дружиною Лідією Паращук виїхав до Кракова, звідти – до Відня, до молодшого брата у м. Доубрава (Моравія). На початку 1945 р. подружжя таємно повернулося до Кракова, видаючи себе за поляків. Невдовзі був заарештований органами НКВС і згодом вивезений до Сибіру, де працював шахтарем на мідних рудниках. Виснажений важкою фізичною працею, захворів і невдовзі помер.
Є автором спогадів про УСС. У пресі писав статті, відгуки мистецької та історичної тематики, рецензії.
Редакторсько-видавнича діяльність: співвидавець сатиричного журналу «Бомба» (Над Стрипою (Новосілка), Красів) у 1919 р.; відповідальний редактор журналу «Українська Ілюстрація» (Львів) у 1934 р.
Публікаторська активність: «Діло», «Жало», «Ілюстрована Україна», «Кооперативна Родина» (усі – Львів), «Краківські Вісті» (Краків, Відень), «Література й Мистецтво» [додаток «Нового Часу»], «Літопис Червоної Калини», «Мета», «Мистецтво», «Назустріч», «Наші Дні», «Неділя», «Недїля», «Новий Час», «Нові Шляхи», «Світло й Тінь» (усі – Львів), «Український Скиталець» (Ліберець, Йозефів, Відень).
Ілюстрування часописів: «Бомба» (Над Стрипою (Новосілка), Красів), «Зиз» (Львів), «Література й мистецтво» (Львів), «Самохотник» (Камінка, Свистільники, та ін.), «Червона Калина» (Б. м., Кіш УСС), «Шляхи» (Львів).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів та криптонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 157; Епіграми Бутумбаса / упоряд. Олесь Федорук. Київ: Видавництво М. Коця, 1995. С. 65; Іван Іванець (1893–1946). Стрілецькі мемуари, творча спадщина / упоряд.: Андрій та Роман Яціви. Львів, 2019. 476 с.; Козак-Еко Е. Торги у четверги. Сучасність. 1984. № 9. С. 57; Середа О. Іванець Іван Йосифович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2011. Вип. 18. С. 420–423; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 31, 215–216; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж.: у 3 т. / уклад.: М. М. Романюк, М. В. Галушко. Львів: Світ, 2002. Т. 2: 1901–1919 рр. С. 234.
Електронні ресурси: Гах І. Баталіст від Бога. Zbruč. 2016. 25 берез. https://zbruc.eu/node/49434 (дата звернення: 15.07.2025).
Світлина: https://esu.com.ua/article-14161.
Оксана Середа
Опубліковано: 11.01.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Іванець Іван. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/ivanets-ivan/ (дата звернення: 00.00.0000).
