Куропась Степан Дмитрович [01.10.1900, с. Селиська, Перемишльщина, тепер Польща – 11.08.2001, м. Чикаґо, США] – журналіст, редактор, інженер-агроном, громадський і політичний діяч.
Криптоніми: С. К., Ст. К.
Народився у селянській родині Дмитра Куропася та його дружини Марії (уродженої Павліш). До 1918 р. закінчив сім класів Української чоловічої гімназії в Перемишлі.
У січні 1918 р. був мобілізований до австро-угорської армії й після короткого вишколу відправлений на фронт до Албанії. З листопада 1918 р. у складі Української галицької армії брав участь у визвольній боротьбі, зокрема – у боях за Перемишль. З 1919 р. перебував у таборі для інтернованих українських вояків у м. Німецьке Яблонне (тепер – м. Яблонне-в-Под’єштєді, Чехія). Тут продовжив навчання на додаткових гімназійних курсах й склав випускні іспити. Брав участь у таборовому житті й був адміністратором, мовним редактором, художником і касиром журналу «Голос Табора».
Фах інженера-агронома здобув у Високій агрономічній школі у Празі (закінчив навчання у 1924 р.). Під час студій також відвідував лекції в Українському вільному університеті. Потім працював управителем колишніх маєтків князів Ліхтенштейнів у Чехії та Моравії. У цей час також брав участь у діяльності Української військової організації (УВО) та Групи української національної молоді.
У 1924 р., на запрошення засновників Спілки українських агрономів у Львові, повернувся в Галичину. Після приїзду до Львова був мобілізований до польського війська, у якому пробув з вересня 1924 р. до травня 1925 р. Потім працював агрономом у Бібрському повітовому Союзі кооператив. Брав участь у діяльності УВО, фінансував пресовий фонд львівської газети «Нове Село», яка змогла побачити світ лише у 1930 р. Через ризик арешту польською поліцією в 1926 р. змушений був повернутися до Чехословаччини.
У березні 1927 р. емігрував до США. Проживав у м. Ґранд-Рапідс (штат Мічиґан), а у 1931 р. оселився у м. Чикаґо. Працював на різних принагідних і некваліфікованих роботах, згодом – на фабриці сільськогосподарської техніки International Harverset Co, а пізніше відкрив приватну справу, ставши власником автомобільного гаража.
Був активним учасником громадського життя української діаспори в США. Брав участь у створенні й діяльності численних громадських інституцій, серед яких: Українське стрілецьке товариство (з 1928 р. був першим його головою), Український народний союз (у 1936–1961 рр. обіймав посаду головного контролера; у 1961–1969 рр. – заступника голови; пізніше – був почесним членом), Злучений українсько-американський допомоговий комітет (у 1940–1966 рр. входив до складу Ради), Український конґресовий комітет Америки (1962 р. обіймав посаду віцепрезидента), Організація державного відродження України (з 1965 р. був заступником голови). Також обіймав посаду голови Української видавничої спілки ОДВУ, заснував Лігу українців американського походження й належав до товариства «Самопоміч». Був членом Організації українських націоналістів (мельниківців). У 1970–1980-х рр. входив до Сенату та був його головою.
Нагороджений Воєнним Хрестом (1961 р.), військовою відзнакою «Хрест відродження» в пам’ять 60-ліття Армії УНР (1977 р.), Шевченківською медаллю Свободи (у 1972 р.). Похований на кладовищі св. Миколая у Чикаґо.
Автор книги «Спогади з України й 60 рр. в Америці» (1988). В альманахах, календарях УНС та у пресі публікував статті історичної тематики, спогади про діяльність УВО та ОУН, нариси про провідних діячів українських націоналістичних організацій, некрологи, огляди, коментарі про тогочасні події українського суспільно-політичного життя в США тощо.
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор журналу «Віхоть» (Прага) у 1921–1922 рр.; співзасновник і член редакційної колегії журналу «Україна» (Чикаґо) у 1929–1930 рр.; редактор у 1959–1960 рр., член редакційної колегії у 1975–1977 рр. і 1980–1983 рр. журналу «Самостійна Україна» (Нью-Йорк, Чикаґо).
Публікаторська активність: «Вісті Комбатанта» (Нью-Йорк), «Нова Зоря» (Чикаґо), «Самостійна Україна» (Нью-Йорк, Чикаґо; співробітник), «Свобода» (Джерсі-Сіті; кореспондент у 1928–1958 рр.; вів тематичну сторінку «Чікаґська хроніка» у 1938–1970-і рр.), «Сільський Господар» (Львів; кореспондент), «Технічні Вісті» (Львів; кореспондент), «Українське Життя» (Чикаґо); «Venkov» (Прага; співробітник).
Ілюстративна активність: «Голос Табора» (Німецьке Яблонне).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 225; Вісті Комбатанта: індекс 1961–1985. Торонто, 1987. С. 23; Головні редактори журналу «Самостійна Україна» 1948–2012 рр. Самостійна Україна. Київ, 2012. Ч. 3/524. С. 27; Д. М. [Маркусь Д.]. Куропась Степан. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаґо, 2009. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 1: А–К. С. 428–429; Кость С. Західноукраїнська преса першої половини ХХ століття. Люди боротьби й ідеї: біобібліогр. довід. Львів, 2015. С. 194; Куропась С. Спогади з України й 60 років в Америці. Ню Йорк; Париж; Чикаґо, 1988; Матійчук Н. В. Степан Куропась: матеріали до біографії. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. Запоріжжя, 2015. Вип. 44. Т. 1. С. 276–281; Степан Куропась. Самостійна Україна, Нью-Йорк, 1957. Ч. 9. С. 1–2; Терещук О. Куропась Степан. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2001. Вип. 8. С. 158–160; Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). Київ, 2011. Кн. ІІ. С. 344, 368.
Світлина: Самостійна Україна, Нью-Йорк, 1957. Ч. 9. С. 1.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 23.06.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Куропась Степан. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/kuropas-stepan/ (дата звернення: 00.00.0000).
