Мартинець Володимир Євгенович [15.07.1899, м. Львів – 10.12.1960, м. Вінніпеґ, Канада] – публіцист, журналіст, редактор, політичний діяч.
Псевдоніми та криптоніми: Волянський, Я. Полянський, Ярослав Полянський, Трубкович, Тур, Туратті; В. М., Мар.
Підпільні псевдо: Бас, Вольдемар, Волянський, Кедрин, Маруся, Осип, Я. Полянський, Сокирка, Трубкович, Тур, Туратті.
Народився у сім’ї успішного львівського комерсанта Євгена Мартинця. Навчався у народній школі, гімназії (до 1918 р.), однорічній торговельній школі (1920 р.) м. Львова. Студіював право в Українському таємному університеті (Львів; у 1921–1923 рр.), економіку – в празькій Високій торговельній школі (упродовж 1923–1926 рр.), політичні науки й журналістику – в Берліні (у 1927–1929 рр.), філософію – в Університеті Сорбона (у 1934–1936 рр.).
З початком Першої світової війни вступив до підрозділу Українських січових стрільців, а навесні 1918 р. (у Києві) – до Корпусу Січових стрільців під командуванням Є. Коновальця. Під час гетьманського перевороту був ув’язнений у Лук’янівській тюрмі, з якої вийшов восени 1918 р.
Пізніше був повітовим комісаром у м. Камінь-Каширський (тепер – Волинська обл.), секретарем О. Скорописа-Йолтуховського – губернського комісара для Холмщини, Полісся і Підляшшя. Учасник українсько-польської війни у складі Холмсько-Городельського коша ім. С. Петлюри. Навесні 1919 р. потрапив до польського полону. Перебував у таборах для інтернованих у Щипйорно, Стшалково й Ланцуті.
Узимку того ж року втік й перебрався до Львова. На прожиття заробляв працею в одному із банків міста. Брав активну участь у русі за український університет у Львові, був секретарем товариства «Академічна Громада» (у 1920 р.), господарським референтом (у 1921 р.) Української крайової студентської ради, фінансовим референтом Кураторії українських високих шкіл, головою секції молоді, членом народного комітету і міжпартійної ради Української трудової партії. У 1922–1923 рр. брав участь у з’їздах Центрального союзу українського студентства (Прага, Данциґ), пізніше (у 1926–1927 рр.) був віцепрезидентом цієї організації.
На початку осені 1923 р. переїхав до Праги. Навчання поєднував із громадською, політичною та журналістською діяльністю. Член Групи української національної молоді (далі – ГУНМ), пізніше – один із соратників Є. Коновальця, референт пропаганди й член Начальної команди Української військової організації (1927–1933 рр.), співорганізатор і секретар Першого конгресу українських націоналістів (1929 р.), член Проводу українських націоналістів (1929–1954 рр.), генеральний прокурор ОУН (1929–1941 рр.).
Від жовтня 1927 р. до 1930 р. перебував у Берліні. За дорученням ОУН на початку грудня 1927 р. повернувся до Львова. Наприкінці того ж місяця був заарештований та пробув у Бригідках до 30 березня 1928 р. Упродовж 1930–1934 рр. жив у Празі. 1931 р. одружився з оперною співачкою Іриною Туркевич. Восени 1934 р. через загрозу арешту перебрався до Відня, а згодом – до Парижа, де займався журналістикою.
У липні 1941 р., за дорученням А. Мельника, повернувся до Львова – як крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях. Окрім того, очолював Спілку українських журналістів (1943 р.), брав участь у створенні й був директором Літературно-мистецького клубу (1942–1944 рр.). У січні 1944 р. заарештований гестапо: спершу утримувався у тюрмі на Лонцького, пізніше був перевезений до табору Брец. На волю вийшов 21 жовтня того ж року. У 1945 р. організував табір для переміщених осіб (українців) у Карлсфельді й був його комендантом.
До Канади переїхав у 1949 р. Займався журналістикою та громадською діяльністю. Був діяльним членом Українського національного об’єднання Канади, Української стрілецької громади, президії Комітету українців Канади (очолював мистецьку комісію при культурно-освітній раді), інших товариств й організацій.
Автор книг з питань ідеологічного підґрунтя українського націоналізму, пропагандистського спрямування, історичної тематики, а також спогадів. У пресі опублікував понад 4000 публіцистичних і журналістських текстів з політичних, економічних соціальних питань, присвячених проблемам національного визвольного руху, ін.
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор журналу «Наш Шлях» (Львів) у 1922 р., нелегального видання «Сурма» (Берлін, Каунас) у жовтні 1927 р. – 1934 р., часописів «Розбудова Нації» (Прага) у 1928–1934 рр., «Українське Слово» (Париж) у 1934–1940 рр., «Новий Шлях» (Едмонтон, Саскатун, Вінніпеґ, Торонто) у 1948–1960 рр., «Самостійна Україна» (Нью-Йорк, Чикаґо, Київ) у 1949 р.; співвидавець (разом із Гр. Чернухою) місячника «Український Студент» (Прага) у 1923–1924 рр.; член редакційних колегій місячника «Студентський Вістник» (Прага) у 1923–1927 рр., журналу «Національна Думка» (Прага) у 1925–1927 рр. (у січні–жовтні 1927 р. – фактичний редактор).
Публікаторська активність: «Національна Думка» (Прага), «Новий Шлях» (Едмонтон, Саскатун, Вінніпеґ, Торонто), «Розбудова Нації» (Прага), «Самостійна Україна» (Нью-Йорк, Чикаґо, Київ), «Студентський Вістник» (Прага), «Студентський Прапор» (Львів, Краків), «Сурма» (Берлін, Каунас), «Студентські Вісти» (Львів; співробітник), «Українське Слово» (Париж).
Література: Байрак М. Українська Стрілецька Громада в Едмонтоні. Едмонтон, 1978. С. 128; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів та криптонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 268; В. С. [Скорупський В.] Через щодення для майбутнього. Календар-альманах Нового Шляху на 1981 рік. Торонто; Онтаріо, 1981. С. 36; В боротьбі за українську держава: Есеї, спогади, свідчення, літописання, документи Другої світової війни / зредагував Михайло М. Марунчак. Лондон; Париж; Мюнхен; Ню Йорк; Дітройт; Торонто, 1990. С. 1019; Володимир Мартинець. Самостійна Україна. Нью-Йорк, 1957. Ч. 2(98). С. 1–2; Денека О. Мартинець Володимир. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1997. Вип. 4. С. 295–296; Енциклопедія укpаїнознавства: слов. частина. Паpиж; Нью-Йоpк, 1962. Т. 4. С. 1478; Зубрицький І. Мартинець Володимир Євгенович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2010. Вип. 17. С. 345–346; Конґрес Українських Націоналістів 1929 р.: Документи і матеріали / упоряд. В. Муравський. Львів, 2006. С. 378–379; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2007. Т. 2: Н–Я. С. 300; Луцький О. І. Мартинець Володимир Євгенович. Енциклопедія історії України. Київ, 2009. Т. 6: Ла–Мі. С.531; Мартинець В. Українська націоналістична преса. Організація Українських Націоналістів 1929–1954. Париж, 1955. С. 233–234, 238; Мартинець В. Українське підпілля. Від УВО до ОУН: Спогади і матеріали до передісторії та історії українського організованого націоналізму. Вінніпеґ, 1949. С. 143, 232; Марунчак М. Г. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпеґ, 1986. С. 416; Мірчук П. Нарис історії ОУН. 1920–1939 роки. Київ, 2007. С. 70; Патриляк І. Мартинець Володимир. Політична енциклопедія. Київ, 2011. С. 427; Помер Володимир Мартинець, видатний націоналістичний діяч і публіцист. Свобода. Джерзі-Ситі, 1960. 14 груд.; Романюк М. Мартинець Володимир. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1994. Вип. 1. С. 126–127; Савка М. Українська еміграційна преса у Чехословацькій Республіці (20–30-ті рр. ХХ ст.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2002. С. 40, 41, 161, 162, 196, 262; Черченко Ю. Проблеми історії ОУН у листуванні Зиновія Книша з Андрієм Мельником. Український визвольний рух. Львів, 2014. Зб. 19. С. 16; Ювілейна книга «Нового Шляху». 1930–1935: Календар-альманах на 1956–57 р. Вінніпеґ, 1956. С. 169, 176; Encyclopedia of Ukraine. Toronto; Buffalo; London, 1993. Vol. 3. P. 324.
Електронні ресурси: Володимир Мартинець. http://old.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmiste/zmiste10 (дата звернення: 20.12.2023); Мартинець Володимир Євгенович. https://uk.wikipedia.org/wiki/Мартинець_Володимир_Євгенович (дата звернення: 20.12.2023); Посівнич М. Р. Мартинець Володимир. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія. https://esu.com.ua/article-63862 (дата звернення: 20.12.2023); Черченко Ю. Володимир Мартинець: до 120-річчя від дня народження. http://kmoun.info/2019/08/07/volodimir-martinets-do-120-richchya-vid-dnya-narodzhennya/ (дата звернення: 20.12.2023).
Світлина: Черченко Ю. Володимир Мартинець: до 120-річчя від дня народження. http://kmoun.info/2019/08/07/volodimir-martinets-do-120-richchya-vid-dnya-narodzhennya/ (дата звернення: 20.12.2023).
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 11.01.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Мартинець Володимир. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/martynets-volodymyr/ (дата звернення: 00.00.0000).
