Мілько Михайло Андрійович [12.10.1903, м. Харбін, Китай – липень 1946, м. Шанхай, Китай] – журналіст, редактор, громадський і політичний діяч.
Псевдоніми: М. М., Dr. M. M.
До 1921 р. навчався у комерційному училищі в Харбіні. З наступного року здобував вищу освіту у Празі та Берліні, зокрема студіював політичні науки в Берлінському університеті. У 1931 р. здобув ступінь доктора політичних наук у Франкфурті-на-Майні.
Організатор Спілки української молоді у Харбіні, від 1921 р. – її голова. Учасник українського студентського руху в Німеччині та Чехословаччині. Очолював Комітет студентів українців із Зеленого Клину та Централю українських студентських організацій в Німеччині (від 1924 р.). Брав участь у з’їздах Центрального союзу українського студентства.
У серпні 1932 р. повернувся до Китаю. Спочатку жив у Шанхаї, згодом – у Харбіні. Брав участь у діяльності місцевих українських організацій. Був співорганізатором Української громади в Шанхаю, членом президії Української ради громадських уповноважених у Харбіні, у 1933 р. – співзасновником Української національної громади в Маньчжу-Ді-Го, її секретарем. Також обіймав посаду секретаря управи Українського національного дому в Харбіні, був членом контрольної комісії харбінської філії Товариства «Просвіта», головою її Ради (від листопада 1934 р. до березня 1935 р.), засновником Українського націоналістично-державницького фронту у Харбіні та членом Українського товариства прихильників літератури, науки, мистецтва.
Від 1935 р. проживав у містах Сіньцзін та Ціндао, а від 1937 р. – знову у Шанхаї. Був одним із провідних діячів товариств «Просвіта» у Ціндао та Шанхаї. Від 1936 р. представляв Організацію українських націоналістів у Маньчжурії, був провідним членом Українського емігрантського комітету в Шанхаї, секретарем Товариства співпраці народів Кавказу, Ідель-Уралу та України в Шанхаї (у 1939–1941 рр.), а також у 1942–1943 рр. – членом Українського національного комітету в Східній Азії. Навесні та влітку 1942 р. був керівником українських радіопрограм в Шанхаї.
Редакційно-видавнича діяльність: член редакційного колективу газети «Маньджурський Вістник» (Харбін); співзасновник газети «The Call of the Ukraine» (Шанхай); видавець-редактор газети «Український голос на Далекому Сході» (Шанхай).
Публікаторська активність: «Далекий Схід», «Маньджурський Вістник» (обидва видання – Харбін), «На Далекому Сході» (Ціндао), «Український Голос на Далекому Сході» (Шанхай), «Студентський Вістник» (Прага), «The Call of the Ukraine» (Шанхай).
Література: Світ І. Українсько-японські взаємини 1903–1945. Історичний огляд і спостереження. Нью-Йорк, 1972. 372 с.; Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / укл. В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 174–175; Чорномаз В. А. Мілько Михайло Андрійович. Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2019. Т. 21; Чорномаз В. А. Українці в Шанхаї (перша половина ХХ ст.): монографія. Київ, 2017. С. 120–121.
Світлина: Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / укл. В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 174.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 12.04.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Мілько Михайло. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/milko-mykhaylo/ (дата звернення: 00.00.0000).
