Мигулін Володимир Васильович [26.06.1892*, Харківщина – ?] – видавець, редактор, культурний та громадський діяч.
Варіант правопису прізвища: Мигулин.
Сценічний псевдонім: Любін.
Навчався у Харківській духовній семінарії, на фізико-математичному факультеті Харківського університету (два курси) та у Тифліській школі прапорщиків (у 1916 р.).
Учасник Першої світової війни з 1917 р., згодом перебував у складі війська О. Колчака. Від 1919 р. проживав у Приморському краї (Росія), працював завідувачем статистичного відділу при Нікольськ-Уссурійскій міській раді, учителем співу в першій залізничній школі. Брав участь в українському громадському та культурному житті на Зеленому Клині, у Маньчжурії та Китаї. Був одним з організаторів культурної роботи серед вояків 1-го Українського далекосхідного Ново-Запорiзького куреня вільного козацтва у Владивостоцi.
Упродовж 1920–1921 рр. – режисер та уповноважений 1-го Далекосхідного товариства українських артистів. Заснував і очолював видавництво «Сяйво». У 1921 р. керував місцевим відділом українського далекосхідного крайового кооперативу «Чумак» та очолював Нікольсько-Уссурійський Український національний комітет.
На початку 1922 р. виїхав до Маньчжурії. Упродовж 1925–1934 рр. жив у Харбіні. Працював водієм-механіком та зубним техніком. Входив до складу Спілки українських емігрантів у Маньчжу-Ді-Го.
Від 1935 р. кілька разів змінював місце проживання: селище Імяньпо, міста Тяньцзінь і Ціндао. У Ціндао, відновив активну культурну (як актор) і громадську діяльність: із січня 1937 р. – голова товариства «Просвіта», а згодом очолив місцеву Українську громаду (до 1942 р.).
У 1942 р. оселився в Хінганських горах – у селищі на станції Барим. На життя заробляв дантистською практикою. Подальша доля невідома.
Редакторсько-видавнича діяльність: видавець і редактор газети «Зоря» (Нікольськ-Уссурійський) у 1920–1921 рр.; редактор часопису «Українське Життя» (Нікольськ-Уссурійський) у 1921 р.; співзасновник і редактор газети «На Далекому Сході» (Ціндао) у 1937 р.
Публікаторська активність: «На Далекому Сході» (Ціндао), «Українське Життя» (Нікольськ-Уссурійський).
* За іншими даними – 11.06.1890, м. Харків.
Література: Дроздовська О. Українська преса на Зеленому Клині й в Маньчжурії 1917–1921 рр.: історія функціонування та особистості. Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства. Львів, 2017. Вип. 7(25). С. 49–50; Зелений Клин (Український Далекий Схід): енцикл. довід. / уклав. В. Чорномаз. Владивосток, 2011. С. 136–137; Попок А. Українські поселення на Далекому Сході: іст.-соціолог. нарис. Київ, 2001. C. 140; Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / уклав В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 171–172.
Електронні ресурси: Чорномаз В. А. Мигулін Володимир Васильович. Енциклопедія Сучасної України [електронна версія]. https://esu.com.ua/article-64320 (дата звернення: 26.02.2026).
Світлина: Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / уклав В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 172.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 27.02.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Мигулін Володимир. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/rusova-sofiia/ (дата звернення: 00.00.0000).
