Онуфрієнко Василь Йосипович [06.05.1920, с. Кишеньки, тепер Полтавського р-ну Полтавської обл. – 24.12.1992, м. Сідней, Австралія] – журналіст, редактор, письменник, педагог, громадський та культурний діяч.
Псевдоніми: Гнат Дядюренко, Г. Дядюренко, Книголюб[?].
До 1938 р. навчався у Кременчуцькому вчительському інституті. По завершенню студій працював учителем.
Упродовж 1940–1942 рр. займався журналістикою. 1942 р. був вивезений до Німеччини. Жив у Берліні. У 1945–1949 рр. перебував у таборі переміщених осіб в Реґенсбурзі. Входив до складу ради табору.
У 1949 р. переїхав до Австралії. Викладав на українознавчих курсах в Університеті ім. Макворі. Займався письменництвом і журналістикою. Був активним учасником українського громадського та культурного життя. Член об’єднання українських письменників «Слово», голова Товариства плекання української мови, член Української революційно-демократичної партії, Української національної ради й представництва Державного центру УНР в Австралії (упродовж 1978–1988 рр.).
Автор збірок поетичних творів, театральних скетчів, оповідань, перекладів творів зарубіжних письменників українською мовою. У пресі публікував художні твори, статті, у яких порушував актуальні проблеми й висвітлював події у житті українців в Австралії, фейлетони, матеріали критичного та полемічного спрямування.
Редакторсько-видавнича діяльність: входив до складу редакційної колегії газети «Вільна Думка» (Сідней; вів рубрику «Поза хлібом і сіллю») у 1952–1953 рр.; брав участь у видаванні квартальника «Наш Вісник» (Мельбурн); редактор часопису «Вісті» (Австралія); входив до складу редакційної колегії журналу «Обрій» (Байройт).
Публікаторська активність: «Більшовик Полтавщини» (Полтава), «Вільна Думка» (Сідней), «Дозвілля» (Берлін, Плауен; кореспондент), «Заграва» (Авґсбург), «Земля» (Плауен), «Комсомолець Полтавщини» (Полтава), «Обрій» (Байройт), «Рідне Слово» (Мюнхен),«Слово» (Реґенсбург), «Український Доброволець» (Б. м.), «Український Вісник» (Берлін), «Українські Вісті» (Мюнхен, Детройт), ін.
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 303; Гаран Є. Василь Онуфрієнко – 70 років. Вільна Думка. Сідней, 1990. Ч. 31. С. 4; Головата Лю Літературно-мистецька періодика і збірники української европейської еміґрації другої половини 1940-х років: бібліогр. довід. Львів, 2019. С. 32, 33, 114, 117, 229, 230, 284, 305; Комариця М. Онуфрієнко Василь. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2005. Вип. 12. С. 547; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. У 2 т. Львів, 2007. Т. 2: Н–Я. С. 433; Онуфрієнко М. Поет Василь Онуфрієнко. У кн. Онуфрієнко В. Полтава (Поезії 1943–56). Сідней, 1995. С. 1–2; Савка М. Онуфрієнко Василь. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1998. Вип. 5. С. 235–236; Українці в Австралії: енцикл. довід. Сідней, 2001. С. 6.
Електронні джерела: Ротач П. П. Онуфрієнко Василь Йосипович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-ресурс. https://esu.com.ua/article-75992 (дата звернення: 27.02.2025).
Світлина: Гаран Є. Василь Онуфрієнко – 70 років. Вільна Думка. Сідней, 1990. Ч. 31. С. 4.
Олеся Дроздовська
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Онуфрієнко Василь. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/onufriienko-vasyl/ (дата звернення: 00.00.0000).
