Старосольський Михайло Костянтинович [14.10.1893, м. Станиславів, тепер Івано-Франківськ – 05.06.1920, м. Одеса] – редактор, публіцист, правник, військовик.
Народився у сім’ї радника окружного суду Костянтина Старосольського та Анни з німецького роду Шуманів. Брат у перших відомого адвоката, вченого-правника, громадсько-політичного діяча Володимира Старосольського.
Навчався у гімназії, після закінчення якої продовжив студії на правничому факультеті Львівського університету.
Під час Першої світової війни перебував у небойових підрозділах австро-угорської армії, отримав військове звання фенріха (хорунжого).
Після проголошення Західно-Української Народної Республіки вступив в Українську галицьку армію (УГА). Служив у видавничому підвідділі Пресової кватири Начальної команди Галицької армії (НКГА), займався випуском військової преси і друкованих пропагандистських матеріалів. Також виступав на народних вічах із доповідями про політику уряду ЗУНР і збройну боротьбу з польськими окупантами, зокрема в містах Кам’янка-Струмилова (тепер – м. Кам’янка-Бузька), Бережани та ін. Іменований 29 червня 1919 р. четарем УГА.
Після переходу УГА в Наддніпрянську Україну продовжував служити у Пресовій кватирі НКГА, що перебувала у Кам’янці-Подільському, а потім у Вінниці. Від середини жовтня 1919 р. – старшина пресового бюро 1-го Галицького корпусу. В лютому 1920 р. перебував в етапній команді Червоної УГА (ЧУГА) в м. Тирасполь (тепер – Молдова). Наступного місяця лікувався від хронічної недуги у шпиталі в м. Балта (тепер – Одеська обл.).
Заарештований чекістами 11 квітня 1920 р. у німецькій колонії Страсбург (тепер не існує) біля Тирасполя без ордера на арешт та бездоказово звинувачений у тому, що «брав активну участь у повстанні галичан в Тирасполі». У кінці травня доставлений в тюрму в Одесі. На підставі сфабрикованого так званим «слідством» звинувачення, в якому не було наведено жодного факту «контрреволюційної діяльності», колегія Одеської губернської Надзвичайної комісії винесла йому смертний вирок 4 червня 1920 р. Наступного дня він був розстріляний.
Прокуратура Одеської області 19 жовтня 1994 р. переглянула кримінальну справу М. Старосольського і повністю його реабілітувала.
Редакторська діяльність: відповідальний редактор газети «Козацький Голос» (Борщів, Кам’янка-Струмилова, Тернопіль, Кам’янець-Подільський, Вінниця) у березні–жовтні 1919 р.
Публікаторська активність: «Козацький Голос» (Борщів, Кам’янка-Струмилова, Тернопіль, Кам’янець-Подільський, Вінниця).
Література: Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865–1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 163–165; Кость С. Військова преса ЗУНР (до 100-річчя ЗУНР). Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. Вип. 44. 2018. С. 12–21; Одесский мартиролог: Данные о репрессированных Одессы и Одесской области за годы советской власти. / сост. Л. В. Ковальчук, Г. Л. Разумов. Одесса, 2005. Т. 3. С. 366–367; Романюк М. Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад. М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук, М. М. Комариця, Н. М. Кулеша. Львів, 2022. Т. 7: 1919 р. С. 164–165; Середа О. З. «Тепер або нїколи»: «Козацький Голос» про українсько-польську війну. Бібліотека. Наука. Комунікація. Інтеграція у міжнародний бібліотечний простір: матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 8–10 жовтня 2024 р.). Київ, 2024. Т. 2. С. 241–245; Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях: Матеріяли до історії. Вінніпеґ: видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1958. Т. 1. С. 328, 331; Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у визвольних змаганнях в 1918–1920 рр.: Матеріяли до історії. Вінніпеґ: видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1960. Т. 2. С. 332.
Світлина: Приватний архів родини Старосольських-Котлярчуків.
Петро Гуцал
Опубліковано: 08.09.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Гуцал П. Старосольський Михайло. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/starosolskyy-mykhaylo/ (дата звернення: 00.00.0000).
