Стечишин Юліан Васильович [30.06.1895, с. Глещава, тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 24.02.1971, м. Саскатун, Канада] – публіцист, редактор, адвокат, педагог, громадський діяч.
Псевдоніми: С-н, Ю. С.
Народився в багатодітній сім’ї сільського війта Василя Стечишина. Брат Мирослава та Михайла Стечишиних. Чоловік Савелі Стечишин.
Початкову освіту здобув у рідному селі, займався самоосвітою. Навчався у Брендонській вчительській семінарії (до 1915 р.), на філософському (впродовж 1917–1921 рр.) та правничому (у 1929–1931 рр.) факультетах Саскачеванського університету.
У 1910 р. емігрував до Канади. Працював складачем у друкарні газети «Український Голос», яку редагував його брата Мирослав. Навчався та був вихованцем Інституту імені Петра Могили в Саскатуні. Згодом став його ректором. Обіймав цю посаду кілька років.
З 1934 р. й до кінця життя працював адвокатом у місті Саскатун. Водночас кілька років викладав українську мову в Саскачеванському університеті.
Активний учасник українського громадського життя в Канаді. Брав участь у русі за відродження Української греко-православної церкви Канади (Української православної церкви Канади), долучався до організації та роботи знакових заходів української діаспори. Довголітній член консисторії УГПЦ, секретар Українського греко-православного братства, співзасновник та голова Комітету українців Канади, член Наукового товариства імені Шевченка. Брав участь у заснуванні та діяльності Союзу українців самостійників. Очолював його управу, а у 1958 р. став її почесним головою.
Автор численних публіцистичних статей, у яких порушував актуальні проблеми життя українців в Україні та діаспорі. Друкував замітки, кореспонденції, нариси про діяльність українських інституцій у Канаді, біографічні матеріали про видатних українських громадських, політичних і культурних діячів. Опублікував низку просвітницьких матеріалів, виховних статей у пресі, а також брошур і книг з історії українців Канади.
Редакторсько-видавнича діяльність: співредактор (разом з А. Вавринюком, М. Чорнейком, Онуфрієм Івахом, А. Арабською, Семеном Савчуком, С. Б. Микитюком) студентського журналу «Каменярі» (Саскатун).
Публікаторська активність: «Каменярі» (Саскатун), «Український Голос» (Вінніпеґ).
Література: Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. Вінніпеґ, Едмонтон, 1961–1992. Т. 1–8; І. Г. Сирник про Юл. Стечишина. Нові Дні. Торонто, 1981. Ч. 6(376). C. 9–10; Історія «Українського Голосу» в біографіях його основоположників і будівничих. Вінніпеґ, 1995. С. 85–86; Марунчак М. Г. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпеґ, 1996. С. 609–610; МІМ. Відійшов останній із трьох братів Стечишиних. Нові Дні. Торонто, 1971. Ч. 255. С. 31–32; Теличко К. У десятиріччя смерти Юліана Стечишина. Нові Дні. Торонто, 1981. Ч. 6(376). C. 8–9; Удод Г. Юліян Стечишин та його виховний ідеал. Нові Дні. Торонто, 1981. Ч. 6(376). С. 11–13.
Електронні ресурси: Куліш Н. С. Стечишини (родина). Велика українська енциклопедія. https://vue.gov.ua/Стечишини (родина) (дата звернення: 20.02.2025).
Світлина: Стечишин Ю. Історія поселення українців у Канаді. Едмонтон, 1975. С. 7.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 20.02.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Стечишин Юліан. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/stechyshyn-yulian/ (дата звернення: 00.00.0000).
