Яхно Павло Павлович [01.10.1898, с. Хороль, тепер Приморського краю, Росія – після 1955, Росія] – журналіст, громадський діяч.
Псевдоніми: Петро Зелений, П. Зелений, Зелений, Манджурець(?), Приморець(?); П. Я.
Народився в сім’ї священника. Освіту здобув у вищому початковому училищі. Після закінчення навчання працював поштово-телеграфним службовцем.
Упродовж 1917–1918 рр. був секретарем Ради Української громади у селищі Новокиївськ (тепер – Іркутська обл., Росія). Згодом переїхав до Києва, де вступив до лав українського війська та був учасником антигетьманського повстання.
У 1919 р. переїхав на Зелений Клин. Брав участь в українському національному русі, зокрема входив до складу Українського революційного штабу у Владивостоці. Також був уповноваженим Українського Далекосхідного секретаріату в Приморській обл.
Впродовж 1920–1921 рр. жив у Микольську-Уссурійському. Брав участь у діяльності місцевого Українського національного комітету (був його секретарем). Входив до складу товариства «Просвіта», Спілки української молоді, Союзу українців-середньошкільників. Від листопада 1922 р. до літа 1923 р. відбував досудове ув’язнення в більшовицькій тюрмі у Читі.
Після втечі з-під варти перебрався до Харбіна. Тут працював водієм і був активним учасником українського громадського життя. Брав участь у роботі Українського політичного центру, ради товариства «Просвіти». Був одним із провідних діячів Спілки українських емігрантів, Українського націоналістично-державницького фронту, Українського національного дому (від 1935 р. – голова управи) та Української національної громади в Маньджу-Ді-Го.
У вересні 1945 р. був заарештований та вивезений до СРСР. У листопаді того ж року засуджений до 10 років таборів. У 1954–1955 рр. продовжував відбувати ув’язнення в 43-й штрафній зоні на станції Анзьоб під м. Братськ (Росія). Подальша доля не відома.
У 1992 р. посмертно реабілітований.
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Редакторсько-видавнича діяльність: співзасновник часопису «Українське Життя» (Микольськ-Уссурійський); співзасновник і адміністратор газети «Маньджурський Вістник» (Харбін).
Публікаторська активність: «Маньджурський Вістник», «Молодий Українець» (обидва видання – Харбін), «Тризуб» (Париж), «Українське Життя» (Микольськ-Уссурійський).
Література: Дроздовська О. Українська преса на Зеленому Клині й у Маньчжурії 1917–1921 рр.: історія функціонування та особистості. Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства. Вип. 7(25). Львів, 2017. С. 59–61; Світ І. Українсько-японські взаємини 1903–1945. Історичний огляд і спостереження. Нью-Йорк, 1972. 372 с.; Українці в Китаї (перша половина ХХ ст.): енцикл. довід. / укл. В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 513–514.
Світлина: Світ І. Українсько-японські взаємини 1903–1945. Історичний огляд і спостереження. Нью-Йорк, 1972. Фрагмент спільної з І. Світом фотографії. Вклейка.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 08.04.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Яхно Павло. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/yakhno-pavlo/ (дата звернення: 00.00.0000).
