Жабко-Потапович Левко Савич [18.06.1890, м. Чигирин, тепер Черкаського р-ну Черкаської обл. – 08.11.1975, м. Вілмінґтон, шт. Делавер, США] – редактор, публіцист, педагог, релігійний і громадський діяч, пастор.
Народився у сім’ї шляхтича Сави Жабка-Потаповича та Ганни з дому Корибут, яка теж мала аристократичне походження. Його батько був українським патріотом: маючи ранг кавалерійського полковника, відмовився від військової кар’єри та пенсії й оселився на родинному хуторі неподалік м. Крюків.
Навчався у гімназії у м. Лубни, а потім за родинною традицією вступив до 1-го Білгородського уланського корпусу. Після однорічного проходження військової служби розпочав навчання у Київському педагогічному інституті, який закінчив у 1913 р. Після цього викладав у жіночій гімназії у м. Проскурів та водночас працював асистентом інспектора шкіл Проскурівського району.
1914 р. був мобілізований офіцером резерву до російської армії і потрапив на австрійський фронт, де отримав контузію, тож його перевели з уланів до гвардії. Після революційних подій приєднався до Визвольних змагань – воював у лавах армії Української Народної Республіки, був сотником. У 1920 р. був ад’ютантом генерал-хорунжого Олександра Пилькевича в Кам’янці-Подільському. Там же одружився із вчителькою Наталією Петрів, яка належала до євангельсько-баптистського віросповідання.
1921 р. опинився у таборі для інтернованих вояків у Стшалково (Польща), там долучився до громадсько-культурної діяльності. Нелегально перейшов кордон до Чехословаччини, у серпні 1923 р. був зарахований студентом Української господарської академії в Подєбрадах, однак навчання не розпочав. Улітку 1924 р. подав заявку вдруге, одна у жовтні того ж року отримав відмову.
Під впливом дружини поступово навернувся до баптизму – 1924 р. прийняв хрещення у Варшаві. Від 1927 р. розпочав проповідницьку місію на Поліссі, вчителював.
У 1931 р. разом із родиною переїхав до Галичини, де вони оселилися у м. Рава-Руська. Активно займався журналістською та проповідницькою діяльністю. Від 1932 р. входив до складу Ревізійної комісії з перекладу Біблії українською мовою та Ради слов’янських баптистів у Польщі. 1936 р. був рукопокладений на проповідника у Львові. Упродовж 1935–1939 рр. очолював Об’єднання українських баптистів у Галичині. Входив до складу Комісії з перекладу Біблії українською мовою.
У 1939 р. виїхав до м. Лодзь, де продовжував свою духовну працю, часто їздив з місіями до Німеччини, зокрема Берліна, де нелегально проповідував у таборах для радянських військовополонених.
Наприкінці 1944 р. разом із родиною емігрував на Захід. Студіював у Баптистській теологічній семінарії в Гамбурзі, Німеччина. Згодом переїхав до Бельгії, де був пастором церкви у м. Льєж.
1947 р. прибув до США, оселився у м. Честер. Служив пастором у місцевій церкві. Обіймав посаду секретаря, згодом віце-президента Об’єднання українських євангельсько-баптистських церков у США. Став співзасновником Всеукраїнського Євангельського-баптистського братства у 1949 р.
Від 1973 р. входив до секретаріату Світового конгресу вільних українців. Почесний член Британського біблійного товариства, почесний доктор Колумбійського університету. Нагороджений орденом Хреста Симона Петлюри.
Є автором праць «Христове світло в Україні» (1952), «Життя Церкви» (1977), євангельського співаника «Відродження» (1954). У пресі публікував статті переважно релігійного та філософського спрямування, розвідки про життєпис Григорія Сковороди.
Редакторсько-видавнича діяльність: фактичний відповідальний редактор журналу «Післанець Правди» (Познань, Миколаїв, Рава-Руська, Белз, Львів) у 1932–1939 рр.; видавець і головний редактор відродженого часопису «Післанець Правди» (Честер) упродовж 1947–1975 рр.
Публікаторська активність: «Наша Зоря» (Ланцут, Стшалково, Каліш), «Післанець Правди» (Познань, Миколаїв, Рава-Руська, Белз, Львів), «Післанець Правди» (Честер).
Література: Бурій В. М. Лев Жабко-Потапович – пастор, богослов, редактор. Чигиринщина в історії України. Збірник 8: Культурна спадщина Чигиринщини: Матеріали Восьмої міжрегіональної історико-краєзнавчої конференції «Чигиринщина в історії України». Черкаси, 2020. С. 167–168; Вішка О. Преса української еміграції в Польщі (1920–1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2002. С. 242; Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865–1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 285; Дудко В. Жабко-Потапович Лев. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаґо, 2009. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 1: А–К. С. 285; Коваль Р., Моренець В. «Подєбрадський полк» Армії УНР. Київ, 2015. Кн. 1. С. 229–230; Кулеша Н. Жабко-Потапович Левко Савич. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2013. Вип. 20. С. 172–175.
Електронні ресурси: Жабко-Потапович Б. Спогади про Л. Жабка-Потаповича. https://ehb.lviv.ua/resursy/statti/38-spohady-pro-l-zhabka-potapovycha (дата звернення: 02.01.2026).
Оксана Середа
Опубліковано: 27.01.2025.
Оновлено: 06.01.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Жабко-Потапович Левко. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/zhabko-potapovych-levko/ (дата звернення: 00.00.0000).
