Бурачинська Лідія Константина [28.12.1902, с. Гринява, тепер Верховинського р-ну Івано-Франківської обл. – 29.01.1999, м. Філадельфія, США] – журналістка, редакторка, громадсько-культурна діячка, етнографиня, економістка.
У заміжжі: Рудик.
Псевдоніми і криптоніми: Людмила Бурачинська. Л. Васикова, елбе; бур., (л.), Л. Б., Л. Б-ка, Л. Бур., л. бур. Л. Бура, Ліда Б.
Народилася у сім’ї інженера-лісівника Ераста Бурачинського та шляхтянки Олени з дому Лопатинської. Навчалася у початковій школі у с. Бергомет на Буковині, куди переїхала родина. Далі вступила до дівочої гімназії сестер Василіанок у Львові, однак із початком війни разом із родиною переїхала до Відня, де навчалася в українській гімназії. Після повернення у 1915 р. продовжила студії у м. Вижниця на Буковині, 1921 р. закінчила гімназію у Чернівцях. Згодом відвідувала торговельні студії у Бухаресті, після їх закриття продовжила навчалася у Вищій економічній школі у Празі, де долучилася до громадського життя.
Після закінчення студій у 1929 р. переїхала до Галичини, влаштувалася на роботу до Земельного банку у Львові, однак затрималася там лише на рік, адже поринула у бурхливе громадсько-культурне життя. Займалася редагуванням журналу, була співорганізаторкою щорічних показів народної ноші у Львові упродовж 1934–1939 рр. 1934 р. одружилася із громадським діячем та журналістом Степаном Рудиком.
Після арешту чоловіка у жовтні 1939 р. органами НКВС і засудження до ув’язнення (зник безвісти у радянських таборах), разом із малим сином перебралася до батьків у Чернівці. 1940 р. разом із родиною виїхала до німецького міста Лянгенау. У березні 1941 р. її запросили на роботу в інформаційний відділ Українського Центрального Комітету (УЦК) до Кракова, куди й перебралася вся сім’я. Через рік була скерована до філії УЦК у Калуші – спершу працювала у бюро УЦК, а після відкриття у місті торговельної школи почала викладати у ній. Після дворічного перебування у Калуші знову була переведена до Кракова. Там влітку 1944 р. сталася родинна трагедія – від менінгіту помер син Василь. Невдовзі, уникаючи репресій через наступ радянських військ, разом із матір’ю виїхала до Австрії, до м. Ґрац, згодом осіла у м. Інсбрук. Працювала у будівельній компанії, англійському бюро з рецензування листів. Водночас не залишила волонтерської і громадської праці.
1949 р. разом із матір’ю емігрувала до США, оселилася у м. Філадельфія, викладала українську мову у Коледжі сестер василіянок. Вступила до Союзу українок Америки, упродовж 1971–1974 рр. очолювала його. У 1973–1977 р. обіймала посаду заступниці, а у 1977–1982 рр. – голови Світової федерації українських жіночих організацій, започаткувала при ній секцію журналістики. Також долучилася до заснування Українського музею у Нью-Йорку. Належала до управи З’єднаного українсько-американського допомогового комітету. У 1970-х рр. входила до управи Філадельфійського осередку Наукового товариства імені Шевченка. У 1980 р. була обрана дійсною членкинею НТШ. Похована на цвинтарі у передмісті Фокс-Чейс, Пенсільванія.
Є авторкою книг: «Українське жіноцтво Детройту» (1956), «У 75-ліття українського жіночого руху» (1959), «У поклоні Л. Українці» (1977), «Український народний одяг» (1992). У пресі публікувала статті на загальнокультурні, літературні, мистецькі та етнографічні теми, про розвиток українського жіночого руху у Галичині та на еміграції, нариси про відомих українських мисткинь та громадських діячок, літературознавчі огляди, рецензії на книжкові та пресові новинки, вела бібліографічні рубрики тощо.
Редакторсько-видавнича діяльність: відповідальна редакторка журналу «Нова Хата», (Львів) у 1930–1939 рр., одноднівки «Український Жіночий Конґрес» (Станиславів) у 1934 р., місячника «Наше Життя» (Нью-Йорк) у 1951–1972 рр.; членкиня редколегії часопису «Українка в світі» (Філадельфія, Торонто) на початку 1970-х рр.
Публікаторська активність: «Буковина» (Чернівці), «Дажбог», «Діло» (обидва –Львів), «Дорога» (Краків, Львів), «Життя і Знання» (Львів), «Ілюстровані Вісті» (Краків), «Краківські Вісті» (Краків, Відень), «Літературні Вісті» (Краків, Львів), «Назустріч» (Львів), «Наше Життя» (Нью-Йорк), «Нова Хата», «Новий Час» (обидва – Львів), «Українка в світі» (Філадельфія, Торонто), «Український Жіночий Конґрес» (Станиславів), «Час» (Чернівці).
Література: Белінська Л. Українка у геополітичних випробуваннях ХХ століття: Олена Бурачинська з Лопатинських (1880–1965). Вісник Львівського університету. Сер. мистецтвознавство. Львів, 2018. Вип. 19. С. 34, 37–38; Богачевська-Хом’як М. Лідія Константина Бурачинська. Наше Життя. 1999. Ч. 3. С. 2–4; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 55; Галушко М. Українські часописи Тернополя і Тернопільщини (1886–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2008. С. 248; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ: Наукова думка, 1969. С. 446; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж.: у 2 т. Львів, 2007. Т. 1: А–М. С. 377, 460, 502; Курилишин К. Часопис «Діло» (Львів, 1880–1939 рр.): матеріали до біобібліографістики. Дрогобич, 2023. Т. 8: 1923–1930 рр. С. 418; Львів, 2024. Т. 9: 1930–1935 рр. С. 216; Любович У. [Старосольська У.] Тридцятиріччя журналу «Наше життя». Сучасність. 1974. № 7/8. С. 110; Передирій В. Бурачинська-Рудик Лідія. Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклоп. слов. Львів, 1996. Вип. 3. С. 46–48; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 176; Царинник Г. Зі шляху життя Лідії Бурачинської. Наше Життя. 1992. Ч. 12. С. 1–3.
Електронні ресурси: Купчинський О. Бурачинська Лідія. Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія [онлайн]. Київ, Львів, 2015. https://encyclopedia.com.ua/entry-462
Світлина: Наше Життя. 1999. Ч. 3. [Обклад.].
Оксана Середа
Опубліковано: 08.07.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Бурачинська Лідія. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/burachynska-lidiia/ (дата звернення: 00.00.0000).
