Навчук Ярослав Андрійович [1884, с. Рожнів, нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл. – 1938, Ухтинсько-Печорський ВТТ, Республіка Комі, тепер Росія, ?] – редактор, журналіст, громадський діяч.
Народився у сім’ї вчителя Андрія Навчука. З дитинства проживав у м. Коломия, де його батько викладав у шестикласовій школі, а потім був управителем чотирикласової школи. Закінчив українську гімназію у 1904 р. в Коломиї, однак випускних іспитів у ній не складав. Згодом учителював приватно, займався громадсько-просвітньою діяльністю.
Зі старших гімназійних часів долучився до січового руху, став соратником звісного громадсько-політичного діяча, організатора і керівника товариства «Січ» Кирила Трильовського. Був членом Головного січового комітету, «Студентської громади», управи повітової «Просвіти», що діяли в Коломиї.
Від 14 листопада 1918 р. входив до Постійного окружного організаційного комітету, що здійснював утвердження української влади на Покутті.
У кінці травня 1919 р. залишив Коломию разом із відступом підрозділів Української галицької армії (УГА) з міста, а через неповні два місяці перейшов на Наддніпрянську Україну. Там служив деякий час у Пресовій кватирі Начальної Команди УГА.
Залишився у 1920 р. в радянській Україні. Працював учителем. Зазнав переслідувань радянського тоталітарного режиму. Був заарештований 16 липня 1935 р. співробітниками НКВС і без документальних доказів звинувачений у «проведенні контрреволюційної агітації». На підставі сфабрикованої справи, згідно з постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 1 серпня 1935 р., ув’язнений на п’ять років у виправно-трудових таборах (ВТТ). Перебував у таборі біля м. Караганда (Казахстан), а 20 червня 1937 р. переведений в Ухтинсько-Печорський ВТТ (Республіка Комі).
Згідно з офіційними даними колишнього КДБ СРСР був звільнений з ув’язнення 4 серпня 1939 р. Та сьогодні достовірно відомо, що Ухтинсько-Печорський ВТТ був офіційно закритий 10 травня 1938 р, а перед його закриттям відбулися масові страти в’язнів, тож можна припустили, що міг загинути у цьому таборі. Місце поховання невідоме.
Редакторсько-видавнича діяльність: співзасновник та відповідальний редактор газети «Покутський Вістник» (Коломия) у 1918 р.; відповідальний редактор часописів «Зоря» (Коломия) у 1910 р. та «Січовий Голос» (Коломия) у 1918–1919 рр.
Публікаторська активність: «Покутський Вістник», «Січовий Голос» (обидва – Коломия).
Література: Звіт дирекції ц. к. ІІ ґімназиї в Коломиї за рік шкільний 1903/1904. Коломия, 1904. С. 79; Васильчук М. Українська видавнича справа в Коломиї (друга половина ХІХ – ХХ ст.). Коломия: ВПТ «Вік», 2012. С. 56–57; Українська преса в Україні та світі XIX–XX ст.: історико-бібліографічне дослідження/ уклад.: М. М. Романюк (керівник проєкту), Л. В. Сніцарчук, М. М. Комариця, Н. М. Кулеша. Львів, 2020. Т. 6: 1918 р. С. 222–223, 276.
Світлина: Савчук М. Українські еліти Коломиї: провідники українського життя в період ЗУНР. https://dzerkalo.media/articles/ukrainski-eliti-kolomii-providniki-ukrainskogo-jittya-v-period-zunr (дата звернення: 20.07.2025).
Петро Гуцал
Опубліковано: 03.08.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Гуцал П. Навчук Ярослав. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/navchuk-yaroslav/ (дата звернення: 00.00.0000).
