Ситник Євгенія [01.05.1900, м. Тернопіль – 06.02.1975, м. Вінніпеґ, Канада] – журналістка, редакторка, педагогиня, культурно-освітня та громадська діячка.
Дівоче прізвище: Онуферко.
Закінчила українську гімназію та семінарію в Тернополі. Була членкинею товариства «Міщанське Братство» та хору «Боян». У період національно-визвольних змагань працювала медсестрою, надаючи допомогу пораненим українським військовим. Згодом долучилася до роботи молодіжних, жіночих, культурно-освітніх організацій міста, зокрема «Бесіда», «Жіноча Громада», «Молода Громада», «Рідна Школа», Союз українок. Зазнала переслідувань з боку польської влади: неодноразово заарештовувалася, а також була позбавлена права працювати в освітніх закладах Галичини.
У 1927 р. одружилася зі Степаном Ситником, разом із ним емігрувала до Канади. Стала однією з провідних громадських діячок української діаспори у цій країні. Організовувала українські школи у Вінніпезі та його околицях, понад двадцять років вчителювала.
Спочатку долучилася до діяльності Української стрілецької громади, жіночої секції товариства «Просвіта» та організації ім. Лесі Українки при Народному домі у Вінніпезі. Згодом разом з Анною Йонкерс заснувала товариство «Канадське українське жіноцтво», а у 1930 р. – жіночий відділ при Українській стрілецькій громаді, де виконувала обов’язки секретарки та організаторки курсів українознавства. У 1930-х рр. була представницею коломийського журналу «Жіноча Доля» у Вінніпезі. Виступала за захист прав українського народу під польською займанщиною, засуджувала угорську окупацію Карпатської України, організовувала віча на підтримку українських біженців у Європі після Другої світової війни, сприяла їхньому переселенню до Канади.
Від 1933 р. була однією з активних діячок Організації українок Канади ім. О. Басараб: обіймала посади голови централі, заступниці голови, секретарки (впродовж десяти років) та членкинею контрольної комісії. Активно співпрацювала з українськими часописами, була співзасновницею (у 1944 р.), головою (від 1958 р.) і пресовою референткою Комітету українок Канади. У 1948 р. брала участь у Світовому конгресі українського жіноцтва у Філадельфії (входила до складу президії) й долучилася до створення Світової федерації українських жіночих організацій (обиралася заступницею голови; наприкінці 1960-х рр. – членкиня Ради; від 1973 р. – почесна членкиня). Крім того, співпрацювала з іншими українськими громадськими організаціями й товариствами в Канаді.
У 1968 р. на дев’ятому Конгресі українців Канади її було відзначено Шевченківською медаллю. Того ж року їй було надано звання почесної громадянки міста Вінніпеґ.
У пресі публікувала статті, присвячені проблематиці українського жіночого руху та актуальним суспільно-політичним питанням, а також репортажі й кореспонденції про діяльність українських громадських організацій, зокрема жіночих, нариси про діячок жіночого руху, спогади.
Редакторсько-видавнича діяльність: редакторка тематичної сторінки «Жіночий Світ» у газеті «Новий Шлях» (Едмонтон, Саскатун, Вінніпеґ, Торонто) у 1940-х рр.
Публікаторська активність: «Жіноча Доля» (Коломия), «Жіночий Світ» (Вінніпеґ), «Наше Життя» (Філадельфія, Нью-Йорк), «Новий Шлях» (Едмонтон, Саскатун, Вінніпеґ, Торонто).
Література: Відійшла почесна членка. Наше Життя. Філадельфія, 1975. Ч. 3. С. 22; К. [Кисілевська О.]. 25-ліття діяльності пані Євгенії Ситник. Наше Життя. Філадельфія, 1950. Ч. 6. С. 7; Кравченюк О. Онуферко-Ситник Євгенія. Шляхами золотого Поділля: Тернопільщина і Скалатщина: регіональний історико-мемуарний збірник. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1983. Т. 3. С. 620–622; Марунчак М. Г. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпеґ, 1986. С. 575–576; Мельничук Б., Романюк М., Щербак Л. Ситник-Онуферко Євгенія. Тернопільский Енциклопедичний Словник. Тернопіль, 2008. Т. 3. С. 261; На службі рідного народу: ювілейний збірник Організації українок Канади ім. Ольги Басараб у 25-річчя від заснування (1930–1955) / за ред. І. Книш. Вінніпеґ, 1955. 500с.; На службі рідного народу: ювілейний збірник Організації українок Канади ім. Ольги Басараб у 50-річчя від заснування (1956–1980). Торонто, 1984. Ч. 2. 520с.; Нова голова КУК. Наше Життя. Філадельфія, 1958. Ч. 8. С. 16; П. Евгенія Ситник. Жіноча Доля. Коломия, 1935. Ч. 5. С. 10; Павликовська І. Відійшла у вічність відома українська громадянка. Свобода. Джерсі-Сіті, 1975. Ч. 73. С. 4; Романюк М. Ситник-Онуферко Євгенія. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1996. Вип. 3. С. 276–277; Ювілей визначної діячки. Наше Життя. Філадельфія, 1969. Ч. 4. С. 22.
Електронні ресурси: Мельничук Б. І. Онуферко-Ситник Євгенія. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія. https://esu.com.ua/article-75762 (дата звернення: 30.04.2026).
Світлина: На службі рідного народу: ювілейний збірник Організації українок Канади ім. Ольги Басараб у 25-річчя від заснування (1930–1955) / за ред. І. Книш. Вінніпеґ, 1955. С. 456.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 01.05.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Ситник Євгенія. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/sytnyk-yevheniia/ (дата звернення: 00.00.0000).
