Багалій Дмитро Іванович [07.11.1857, м. Київ – 09.02.1932, м. Харків] – публіцист, редактор, історик, архівіст, бібліограф, педагог, громадський діяч.
Псевдоніми та криптоніми: Д. Чепурний; Б., Д. Б., Д. И., Д. И. Б-ей, Д. І. Б-ей, Д. Б-ій, Д. Б-й, Д. И. Б-й, Д. І. Б-й, Д. Баг-ей, Д. И. Бей, Д. Чеп-ий, Д. Чеп-й, Д. Чеп-ый, Д. Чеп-ный.
Початкову освіту здобув у парафіяльному училищі й повітовому дворянському училищі на Подолі. Навчався у Другій київській гімназії (1872–1876 рр.), на історико-філологічних факультетах Київського та Харківського університетів. 1887 р. захистив докторську роботу у Московському університеті.
Від 1880 р. – член київської Старої громади, від 1893 р. – Історично-філософічної секції Наукового товариства імені Шевченка, а з 1923 р. – дійсний член НТШ.
З 1883 р. працював у Харківському університеті (у 1906–1911 рр. – ректор), і водночас від 1884 р., керував Харківським історичним архівом. Був одним із керівників Харківського історико-філологічного товариства (1883–1919 рр.), співзасновником і головою правління Харківської громадської бібліотеки (1893–1906 рр.; нині – Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Короленка), очолював видавничий комітет Харківського товариства грамотності (1891–1904 рр.).
Був член Російської партії конституційних демократів (від 1905 р.). Обирався до Державної ради Російської імперії (1906–1907 рр., 1910–1914 рр.), був гласним (1901–1914 рр.) і головою (1914–1917 рр.) Харківської міської думи.
У 1917–1919 рр. продовжував наукову, педагогічну та громадську діяльність. Очолював харківську «Просвіту», був одним із засновників першої української гімназії у місті, обіймав посаду губернського комісара народної освіти (від листопада 1917 р.). Також входив до складу комісії з заснування Української академії наук у Києві, був одним із перших її дійсних членів та головою Історично-філологічного відділення, очолював науково-консультаційну раду Міністерства освіти Директорії.
Згодом працював у наукових та архівних установах УСРР: головний редактор видань історико-філологічного відділу АН УСРР, декан Академії теоретичних знань у Харкові, керівник Харківської філії Українського наукового товариства при Всеукраїнській академії наук, Центрального архівного управління УСРР при Всеукраїнському центральному виконавчому комітеті та Українського Центрального бюро Секції наукових працівників. Обіймав також посади віцепрезидента АН УСРР, керівника архівної секції Всеукраїнського комітету з охорони пам’яток старовини та мистецтва, Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури, Науково-дослідного інституту Тараса Шевченка, ін. Брав участь в організації й роботі наукових інституцій та комісій, зокрема для складання історико-географічного словника української мови, біографічного словника діячів української науки й культури та ін.
У 1921–1927 рр. працював у Харківському інституті народної освіти, де організував й очолив науково-дослідну кафедру історії України, був редактором її наукових збірників. 1929 р. реорганізовано в Науково-дослідний інститут історії української культури його імені. У цей же період викладав історію в Полтавському інституті народної освіти. Розвивав видавничу діяльність архівних установ України та співпрацював із фаховою пресою.
Автор наукових праць з історії Слобожанщини, Лівобережної та Південної України XV–XVIII ст., біографічних розвідок, нарисів (про О. Єфименко, В. Каразіна, О. Потебню, Г. Сковороду, І. Франка, Т. Шевченка та ін.), наукових та науково-популярних публікацій з архівістики, археографії, джерелознавства, краєзнавства, бібліотечної справи, бібліографознавства, збереження культурної спадщини, які виходили окремими виданнями, друкувалися в наукових збірниках і на сторінках українських фахових та суспільно-політичних часописів. У пресі також друкував матеріали з актуальних питань громадського життя Харкова і Харківщини.
Редакторсько-видавнича діяльність: ініціатор створення журналу «Архівна Справа» (Харків) і керівник відділу його наукової редакції у 1925–1931 рр.; ініціатор створення і член редакційної колегії журналу «Червоний Архів» (Харків) у 1927 р.; співредактор «Записок Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук» (Київ) у 1919 р.
Публікаторська активність: «Архівна Справа» (Харків), «Записки Історично-Філологічного Відділу Української Академії Наук» (Київ), «Кіевская Старина» (Київ; співробітник), «Книга» (Харків), «Книгарь» (Київ), «Книжний Вістник» (Київ), «Культура і Побут» (Харків), «Миръ» (Харків; співробітник), «Наше Минуле» (Київ), «Позашкільна Освіта» (Харків), «Рідне Слово» (Харків), «Україна» (Київ), «Украинскій Вѣстникъ» (Санкт-Петербург), «Харьковскія Губернскія Вѣдомости» (Харків), «Червоний Архів» (Харків), «Червоний Шлях» (Харків), «Шлях Освіти» (Харків).
Література: Багалій Д. І. Автобіографія. 50 літ на стороні української культури / вст. ст., прим. та коментар А. П. Ярещенка. Харків: Прапор, 2003. 192 с.; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 26; Бібліографія історії України, Росії та українського права, краєзнавства й етнології за 1917–1927 роки. / склала бібліографічна комісія Науково-дослідної катедри історії української культури ім. ак. Дм. Багалія. Харків, 1930. С. 44, 55, 58, 62, 70, 82, 117; Герасименко Н. О. Багалій Дмитро Іванович. Енциклопедія історії України. Київ: В-во «Наукова думка», 2003. Т. 1: А–В. С. 159–161; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХVI—ХХ ст.). Київ, 1969. С. 438; Дроздовська О. Багалій Дмитро Іванович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2008. Вип. 15. С. 19–27; Кравченко В. Багалій Дмитро Іванович. Українські архівісти: біобібліограф. довід.: у 3 вип. Київ, 1999. Вип. 1: ХІХ ст.–1930-ті рр. С. 22–26; Масанов И. Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, ученых и общественных деятелей: в 4 т. Москва, 1956. Т. 1: А–И. С. 123, 128, 131, 312; Матяш І. Архівна періодика в Україні 1919–1938 рр.: історія, проблеми, значення. Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. Львів, 2000. Вип. 7. С. 43–54; Тулуб О. Словник псевдонімів українських письменників (матеріяли). Київ, 1928. С. 7; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст.: іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук, М. М. Комариця, Н. М. Кулеша. Львів, 2011. Т. 3: 1906–1910 рр. С. 411; Львів, 2014. Т. 4: 1911–1916 рр. С. 373, 374; Т. 5: 1917 р. С. 171, 247; Львів, 2020. Т. 6: 1918 р. С. 88, 89, 195; Львів, 2022. Т. 7: 1919 р. С. 97, 98, 161; Encyclopedia of Ukraine. Toronto; Buffalo; London, 1984. Vol. I: A–F. P. 158–159.
Електронні ресурси: Багалій Дмитро Іванович. https://uk.wikipedia.org/wiki/Багалій_Дмитро_Іванович (дата звернення: 20.02.2026); Сарбей В. Г. Багалій Дмитро Іванович. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія. https://esu.com.ua/article-38696 (дата звернення: 20.02.2026); Сафонова В. В. Багалій Дмитро Іванович. Бібліотечна Енциклопедія Харківщини: Регіональний корпоративний проєкт. https://libenc.korolenko.kharkov.com/istoriia-bibliotechnoi-spravy-kharkivskoho-rehionu/bahalii-dmytro-ivanovych (дата звернення: 20.03.2026); Фелонюк А. Багалій Дмитро. Наукове товариство імені Шевченка. Енциклопедія: електронна версія. http://encyclopedia.com.ua/search_articles.php?id=169 (дата звернення: 20.03.2026).
Світлина: Сафонова В. В. Багалій Дмитро Іванович. Бібліотечна Енциклопедія Харківщини: Регіональний корпоративний проєкт. https://libenc.korolenko.kharkov.com/istoriia-bibliotechnoi-spravy-kharkivskoho-rehionu/bahalii-dmytro-ivanovych (дата звернення: 20.03.2026).
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 17.04.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Багалій Дмитро. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/bahaliy-dmytro/ (дата звернення: 00.00.0000).
