Біленький Ярослав Теодорович [17.05.1883, м. Сокаль*, тепер Шептицького р-ну Львівської обл. – ?.03.1945, м. Самбір Львівської обл.] – редактор, журналіст, публіцист, педагог, громадський діяч.
Підпільне псевдо: Степан Чернігівський.
Криптонім: Я. Б.
Народився у сім’ї вчителя державної семінарії Теодора Біленького та Костянтини з дому Пелехович. Був найстаршим із чотирьох дітей. Батько журналістки на громадської діячки Теодори Біленької-Рак.
Початкову освіту здобував у Самборі, згодом навчався у гімназії в Сокалі, яку закінчив із відзнакою. Далі продовжив студії у Львівському університеті на філологічному відділенні, однак через утиски українських студентів у 1902 р. перейшов навчатися до Віденського університету. Завершив навчання із дипломом учителя середніх шкіл. Одружився із вчителькою Марією Пасек. Почав готувати докторську дисертацію, однак через погіршення стану здоров’я закінчити її не зміг.
Змушений був піти на працю, аби забезпечити собі прожиток. 1906 р. викладав українську мову та літературу в Українській академічній гімназії у Львові. Упродовж 1906–1910 рр. вчителював у Коломийській гімназії, а 1911 р. переїхав до Сокаля, де працював у гімназії до початку Першої світової війни. Був опікуном Пласту при товаристві «Сокіл» для гімназійної молоді.
Під час російської окупації Галичини жив у Відні і працював в українському комітеті як перекладач, допомагаючи українським біженцям. Після відходу російських військ став директором у гімназії в Яворові, однак через якийсь час вона була знищена поляками.
Із листопада 1918 р. жив у Сокалі, де вчителював, обіймав посаду директора у гімназії упродовж 1918–1919 рр. й займався журналістською працею. Обіймав посаду повітового комісара Сокальського повіту. Разом з УГА перебрався до Кам’янця-Подільського, де працював у міністерстві освіти уряду УНР, організовував шкільництво.
До Сокаля повернувся у 1920 р., однак польська влада чинила йому перепони для працевлаштування. Тому переїхав до Львова і викладав українську мову в Українській академічній гімназії у Львові від 1921 р. аж до початку нової світової війни. Одночасно упродовж 1921–1930 рр. українську мову і літературу в гімназії сестер Василіянок, а також в польській гімназії Назаретанок.
Окрім педагогічної праці, займався активною громадською та журналістською діяльністю. Належав до товариства «Учительська Громада», очолював видавничу комісії товариства «Рідна Школа». 1929 р. став членом Організації українських націоналістів.
Від 1939 р. викладав українську мову і літературу у Львівському університеті та Вищій педагогічній школі. Перебував під постійним наглядом органів НКВС і зумів уникнути арешту через початок німецько-радянської війни та вимушений відступ радянських військ.
У період німецької окупації (липень 1941 р. – лютий 1942 р.) був секретарем Ради Сеньйорів, яка згодом була перейменована в Українську Національну Раду. Був співзасновником і керівником Організації української націоналістичної молоді «Січ» із 1941 р.
Водночас продовжував співпрацю з українським підпіллям – політичний радник Головного командувача Української повстанської армії Романа Шухевича у 1943–1944 рр. Після створення у липні 1944 р. Української Головної Визвольної Ради став її членом і був обраний Генеральним суддею УГВР.
Влітку 1944 р., із наближенням радянської окупації, прийняв вольове рішення не емігрувати й продовжувати свою працю в УГВР у підпіллі. З цієї метою переїхав до Самбора і влаштувався вчителем у Самбірській педагогічній школі. Помер раптово, від серцевого нападу. Похований у Самборі.
Є співавтором шкільних підручників з української мови та літератури. У пресі писав статті педагогічної тематики, зокрема з методології навчання української мови, літературознавчі розвідки про Тараса Шевченка та Лесю Українку.
Редакторсько-видавнича діяльність: відповідальний редактор журналу газети «Голос з-над Буга» (Сокаль) у 1918–1919 рр.; редактор та член редакційної колегії журналу «Українська Школа» (Львів) у 1932–1939 рр.
Публікаторська активність: «Літературно-Науковий Вістник», «Народня Просвіта» (Львів), «Рідна Школа», «Письмо з Просьвіти», «Українська Школа» (усі – Львів).
Література: Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865–1939 рр.) : іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 152; Кріль М. Теодор Біленький: педагог і громадсько-культурний діяч. Львів, 2024. С. 9, 14, 15; Мороз В. Біленький Ярослав. Енциклопедія Львова. Львів, 2007. Т. 1. С. 238–239; Надрага Б., Костів М. Один з героїв Лісничівки. Самбірські вісті. 1995. 15 липня.; Олійник Є. Генеральний суддя УГВР Ярослав Біленький (Коротка біографія). Літопис УПА. Т. 26. Торонто; Львів, 2001. С. 321–323, 513; Пропам’ятна книга Гімназії Сестер Василіянок у Львові. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1980. С. 85; Стасьо І. Біленький Ярослав. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2003. Вип. 10. С. 31–33; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст. : іст.-бібліогр. дослідж. / уклад.: М. В. Галушко, М. М. Романюк, Л. В. Сніцарчук. Львів, 2009. Т. 2: 1891–1905 рр. С. 191; Львів, 2011. Т. 3: 1906—1910 рр. С. 181. Ювілейна книга Української академічної гімназії у Львові. Філадельфія; Мюнхен, 1978. С. 127–129, 470.
Електронні ресурси: Надрага Б., Костів М. Біленький Ярослав Теодорович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія. https://esu.com.ua/article-39981 (дата звернення: 30.09.2025); Романюк Т. Біленький Ярослав. Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія [онлайн]. https://encyclopedia.com.ua/entry-306 (дата звернення 30.09.2025).
Світлина: Літопис УПА. Т. 26. Торонто; Львів, 2001. С. 322.
Оксана Середа
Опубліковано: 02.10.2025
* Саме м. Сокаль вказано місцем народження Ярослава Біленького в його особистих документах (див. Кріль М. Теодор Біленький: педагог і громадсько-культурний діяч. Львів, 2024. С. 14).
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Біленький Ярослав. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/bilenkyy-yaroslav/ (дата звернення: 00.00.0000).
