Боцюрків Богдан Ростислав Іларіонович [03[1].09.1925, м. Бучач, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 01.10.1998, м. Оттава, Канада] – редактор, публіцист, політолог, історик, педагог, громадський діяч.
Іншомовна форма імені та прізвища: Bohdan Bociurkiw.
Криптонім: Б. Б.
Народився у сім’ї відомого в Галичині адвоката Іларіона Боцюрківа. Навчався у народній школі ім. М. Шашкевича у рідному місті та в Українській академічній гімназії у Львові. Вищу освіту здобував в еміграції: у 1947 р. вивчав археологію та історію образотворчого мистецтва у Франкфуртському університеті (Німеччина); впродовж 1949–1954 рр. навчався на відділі політичних наук й історії в Манітобському університеті (Вінніпег), який закінчив із ступенем магістра. Вчене звання доктора політичних наук здобув 1961 р. в Чиказькому університеті.
У роки Другої світової війни вступив до Організації українських націоналістів. Через це зазнав переслідувань з боку ґестапо в 1941–1942 рр. та у 1944 р. Під час другого арешту був ув’язнений до концтабору в м. Флоссенбурґ (Німеччина), у якому перебував до 1945 р.
У грудні 1947 р. емігрував до Канади. Співпрацював із пресою, займався громадською діяльністю. Від 1948 р. був секретарем Українського національного об’єднання Канади. 1950 р. побрався з Вірою Василишин з Едмонтону. В 1953 р. отримав канадське громадянство.
Під час навчання в Манітобському університеті працював асистентом на кафедрі політичних наук (1953–1954 рр.), а впродовж наступних двох років – асистентом у «Центрі для слов’янських студій» і «Центрі для студій американської закордонної політики». Незважаючи на зайнятість, став одним із засновників та першим головою Союзу українських студентів Канади (1953 р.), а також очолював студентську організацію «Зарево» в м. Вінніпеґ (у 1954–1955 рр.).
Після завершення вищих студій, упродовж 1956–1969 рр. викладав в Альбертському університеті (м. Едмонтон), а в 1969–1992 рр. обіймав посаду професора в Карлтонському університеті (м. Оттава). Впродовж життя читав лекції у багатьох навчальних закладах і дослідницьких інституціях в Австралії, Ватикані, Великій Британії, Ізраїлі, Італії, Канаді, Німеччині, Польщі, США, Франції та інших державах.
Також займався науковою діяльністю – спеціалізувався на таких напрямах, як: історія Української греко-католицької церкви, Української православної церкви, радянська та пострадянська релігійна і національна політика в Україні, державно-церковні відносини у Східній Європі, права людини, проблеми мультикультуралізму та етнічної ідентичності. Брав участь у підготовці Енциклопедії Українознавства, уклав низку словникових гасел до неї, а також до англомовних енциклопедій «Ukraine: A Concise Encyclopedia» та «Encyclopedia of Ukraine». Був співавтором і редактором збірника «Religion and Atheism in the URSSP and Eastern Europe» (Лондон, 1975).
Очолював або входив до складу керівних органів низки наукових інституцій в Канаді: впродовж 1979–1982 рр. був співдиректором Канадського інституту українських студій при Альбертському університеті, співпрацював з його видавництвом та ініціював створення Програми наукових досліджень українських церков. Брав участь у заснуванні та у 1969–1972 р. був директором Інституту радянських і східноєвропейських досліджень при Карлтонському університеті. Був професором Українського католицького університету та президентом Канадської асоціації славістів, засновником і першим головою Міжуніверситетського комітету у справах слов’ян, членом Канадської асоціації політичних наук Канадського інституту міжнародних взаємин, Філософського товариства Альбертського університету, Канадської асоціації університетських викладачів та інших наукових товариств і організацій.
Учасник першого Світового конгресу вільних українців у Нью-Йорку (12–19 листопада 1967 р.). Голова осередків Наукового товариства імені Шевченка в Едмонтоні (1967–1968 рр.) та Оттаві (від початку 1970-х рр.). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1968 р.), член Українського національного об’єднання в Америці, член-співзасновник Брюсельського міжнародного комітету захисту прав людини, патрон і член ради Міжнародних Сахарівських слухань, директор Центру свободи совісті Дому свободи, дорадник Державного департаменту США і різних комісій Конґресу.
Із 1992 р. – заслужений професор у відставці. Похований у м. Едмонтон.
Його творчий доробок налічує понад 70 наукових праць з історичних і політологічних тем, опублікованих в україномовних та англомовних наукових збірниках, а також низку книжкових видань, зокрема, «The Ukrainian Greek Catholic Church and the Soviet State (1939–50)» (1996). У публіцистиці порушував актуальні проблеми життя української діаспори, публікував ідейно-програмові матеріали, в яких акцентував на потребі консолідації українських національних політичних сил в еміграції тощо.
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор журналів «Юнак» (Львів) у 1943–1944 рр., «Самостійна Україна» (Чикаґо) у 1948 р., газети «Наш Шлях» (Ашшафербург [?]) у 1945 р.; співредактор газети «Голос Молоді» (Вінніпеґ) у 1949–1954 рр.; член редакційних колегій наукових журналів «Harvard Ukrainian Studies» (Кембридж, США) у 1978–1998 рр., «Religion in Communist Lands» (London) у 1974–1998 рр., «Slavic Review» (New York,) у 1981–1983 рр.
Публікаторська активність: «Віра Батьків» (Львів), «Вісник Руху» (Київ), «Самостійна Україна» (Чикаґо; співробітник), «Сучасність» (Нью-Йорк, ін.), «Українське Православне Слово» (Нью-Йорк), «Український часопис прав людини» (Київ); «Le Bulletin Franco-Ukrainien» (Париж), «The Ukrainian Quarterly» (Нью-Йорк); «Religion in Communist Lands» (London), «The Los Angeles Time» (Лос-Анджелес), ін.
Література: Богдан Боцюрків. Самостійна Україна. Нью-Йорк, 1957. Ч. 1(97). С. 2, 6; Закрівецький М. [Романюк М.]. Боцюрків Богдан-Ростислав. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Вип. 6. Львів, 1999. С. 40–41; Кость С. Західноукраїнська преса першої половини ХХ століття. Люди боротьби й ідеї: бібобібліогр. довід. Львів, 2015. С. 55. Encyclopedia of Ukraine. Toronto; Buffalo; London, 1985. V. I: A–F / edited by V. Kubijovyč. P. 250.
Електронні ресурси: Ковалів Ю, Купчинський О. Боцюрків Богдан-Ростислав. Наукове товариство імені Шевченка: енциклопедія [онлайн]. https://encyclopedia.com.ua/entry-408 (дата звернення: 14.06.2025); Andrii Krawchuk А. The Bohdan R. Bociurkiw Collection: Religion and Religious Policy in Soviet and post-Soviet East-Central Europe, and with materials on the Religious Experience of Ukrainians in Canada: An inventory Guide, CIUS-Archives. https://cius-archives.ca/items/show/1667 (дата звернення: 14.06.2025).
Світлина: Самостійна Україна. Нью-Йорк, 1957. Ч. 1(97). С. 2.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 15.06.2025.
[1] Так у журналі «Самостійна Україна», редактором і багаторічним співробітником якого він був.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Боцюрків Богдан Ростислав. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/botsiurkiv-bohdan-rostyslav/ (дата звернення: 00.00.0000).
