Дівнич Антін Васильович [08.08.1895, с. Крихівці, тепер Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. – 1943, м. Львів] – редактор, критик, публіцист, громадський та театральний діяч.
Псевдоніми та криптоніми: Аді, А. Крук, Августин Крук; А. Д., ад., А. Д-ч, А.- Д-ч, А. К., К.
Народився у сім’ї Василя та Євдокії Дівничів. Навчався у Станиславівській гімназії, де став членом Пласту (належав до гуртка «Медведі» у 1912–1913 рр.). Після завершення гімназії 1914 р. почав студіювати філософію в Ягеллонському університеті у Кракові.
Із початком Першої світової війни зголосився добровольцем до лав Українських січових стрільців (отримав звання хорунжого). 1915 р. був комендантом казарми УСС у Львові. 1917 р. одружився з акторкою Ольгою Завадською. 1918 р. був учасником Листопадового зриву у Львові.
Згодом продовжив свій чин як четар в Українській галицькій армії, брав участь в знаменитій Чортківській офензиві. Потрапив у польський полон, однак йому вдалося вирвавшися із нього. Деякий час переховувався у Львові під прізвищем Петро Слободяник.
На початку 1920-х рр., аби уникнути арешту польської поліції, перейшов кордон і опинився в Ужгороді. Там вів канцелярію та входив до виділу товариства «Просвіта», адміністрував Руський театр товариства «Просвіта», очолював кінотеатр «Уранія», був секретарем «Союзу кін Підкарпатської Руси». Належав до Комуністичної партії Чехословаччини.
1929 р. через заборону чеської влади проживати на Закарпатті повернувся до Галичини. Родина осіла у м. Калуш, де працював урядовцем в «Просвіті», очолював Українське селянське об’єднання.
На початку 1930-х рр. разом із родиною переїхав до Львова. 1934 р. був заарештований польською поліцією і ув’язнений в таборі Береза Картузька. Після виходу на волю 1935 р. остаточно розірвав із радянофільством.
У 1935–1936 рр. жив у рідних Крихівцях, де отримав посаду справника в кооперативі та долучився до розбудови громадсько-культурного життя. Очолював товариства «Рідна Школа», у 1936 р. – товариство «Просвіта». Після 1938 р. переїхав до с. Бібрка поблизу Львова, де влаштувався урядовцем у товаристві «Просвіта» й продовжував громадську працю.
Упродовж 1939–1941 рр. працював завідувачем Бібрківського районного відділу народної освіти. У 1941–1942 рр. очолював міську управу Бібрки.
Наприкінці 1942 р. був заарештований гестапо та вивезений до Львова, де й був невдовзі розстріляний.
У пресі публікував статті на літературні та театральні теми.
Редакторсько-видавнича діяльність: видавець одноднівки «У.С.О.» (Львів) у березні 1933 р.; співредактор тижневика «Боротьба» (Львів) у травні–жовтні 1933 р.; неофіційний співредактор газети «Карпатська Правда» (Ужгород) у середині 1920-х рр.
Публікаторська активність: «Діло», «Критика», «Літопис Червоної Калини», «Наш Прапор» (усі – Львів), «Наша Земля» (Ужгород), «Новий Час», «Письмо з Просвіти», «Просвіта» (усі – Львів), «Пчолка» (Ужгород), «Свобода» (Джерсі Сіті, Шамокін, Мт. Кармель, Олифант, Скрентон, Нью-Йорк), «Театральне Мистецтво» (Львів), «Український Голос» (Перемишль), «Український Прапор» (Відень), «Український Скиталець» (Ліберець, Йозефів, Відень).
Література: Габор В. Українські часописи Ужгорода (1867–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2003. С. 286, 329; Ганцюк П., Соловка Л. Відкриваємо нові імена. Антін Дівнич. Крихівецька родина. 2017. 24 серп. С. 3; Дівнич О. Із мого життя. Наш театр. Книга діячів українського театрального мистецтва 1915–1975. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1975. Т. 1. С. 577–588; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2022. С. 202; Соловка Л., Жерноклеєв О. Крихівці/Крехівці: коріння, що воскрешає, оживляє, творить. Івано-Франківськ, 2020. С. 690–693; Ужгородський. Дещо про нову більшовикофільську партію. Діло. 1931. 11 жовт. С. 3; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж.: у 3 т. / уклад.: М. М. Романюк (кер. проекту), М. В. Галушко. Львів: Світ, 2003. Т. 3. Кн. 2: 1929–1939 рр. С. 373; Шереґій Ю. Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто; Пряшів; Львів, 1993. С. 193, 337.
Електронні ресурси: ГПБ відзначила пластунів Залізним Пластовим Хрестом. Український Пласт. https://plast.org/official/hpb-vidznachyla-plastuniv-zaliznym-plastovym-khrestom (дата звернення 05.11.2025).
Світлина: Українські Січові Стрільці. 1914–1920. Львів, 1935. С. 173.
Оксана Середа
Опубліковано: 07.11.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Дівнич Антін. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/divnych-antin (дата звернення: 00.00.0000).
