Кравців Богдан Миколайович [05. 05. 1904, с. Лоп’янка, тепер Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 21.11.1975, м. Рутерфорд, шт. Нью-Джерсі, США] – редактор, журналіст, критик, поет, літературознавець, перекладач, громадсько-політичний діяч.
Пластове псевдо: Галайда.
Псевдоніми та криптоніми: БоК, Бок, БОК, Богдан Кр., Галайда, Граф, Граф на Кичерці, ДАН, дан, Остап, Пластун Галайда, Самітній Олень, Шевчик; Б. К., б. к., Б. К-в, Б. Кр., бкр., Г-да.
Народився у сім’ї священника Миколи Кравціва та Олени з дому Богачевської. Старший брат Романа, Марії, Зиновії та Стефанії Кравцівих. 1909 р. родина переїхала до с. Вовків на Перемишлянщині, де батька перевели на парафію. Тут хлопець здобув початкову освіту, а 1915 р. вступив до філії Української академічної гімназії у Львові. 1918 р. родина знову переїхала – до с. Лопатин на Радехівщині.
Під час навчання у гімназії приєднався до Пласту, належав до 1-го куреня ім. П. Сагайдачного, згодом ім. князя Лева. Був співзасновником куреня «Лісові Чорти», членом Головної ради Пласту. У цей період дебютував як поет, писав переважно на патріотичну тематику.
Після завершення гімназії 1923 р. продовжив у Львові студії на філологічному факультеті Українського таємного університету. Після його закриття упродовж 1925–1928 рр. вивчав у Львівському університеті літературу й археологію, у 1928–1930 рр. – право. Очолював «Студентську громаду». У 1928–1931 рр. входив до літературного гуртка «Листопад».
Ще у студентські роки розпочав активну громадську діяльність. Вступив до Української військової організації. У 1928–1929 рр. очолював Союз української націоналістичної молоді. У 1928 р. був співорганізатором святкування 10-ї річниці Листопадового чину, за що був заарештований польською поліцією і відбув ув’язнення.
Від 1929 р. був активним діячем Організації українських націоналістів (ОУН) – першим крайовим провідником ОУН на західноукраїнських землях, провідником ОУН у Львові, заступником політичного референта Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях. Через політичні погляди зазнавав переслідувань польської влади, неодноразово арештовувався і перебував в ув’язненні, зокрема у 1929 р., 1931–1933 рр. У вересні 1934 р. одружився із Неонілою Головацькою і три тижні по тому знову був ув’язнений у концтаборі Береза Картузька – зазнав жорстоких катувань, внаслідок чого отримав важке захворювання нирок. Був звільнений у грудні того ж року завдяки втручанню Митрополита Андрея Шептицького.
Упродовж 1935–1939 рр. належав до головної управи товариства «Просвіта». У 1939 р. був знову заарештований польською владою, але зміг звільнитися у вересні через початок війни. Невдовзі йому вдалося виїхати до м. Кросно (Польща), звідти до Словаччини, де зустрівся зі своєю родиною і разом вони емігрували до Австрії. 1944 р. переїхав до Німеччини – мешкав у містах Граффендобрах, Байрот, Реґенсбурґ.
1949 р. разом із родиною прибув до США: спершу оселився у Філадельфії, потім у Рутерфорді. Продовжив займатися громадською та журналістською діяльністю. Входив до редколегії «Енциклопедії Українознавства» (від 1959 р.), був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка й Української вільної академії наук.
Від 1973 р. працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету у Кембриджі. Помер від невиліковної недуги, похований на українському цвинтарі в Бавнд Бруку, США.
Є автором поетичних збірок «Дорога» (1929), «Промені» (1930), «Сонети і строфи» (1933), «Остання осінь» (1940), «Під чужими зорями» (1941), «Кораблі» (1948), «Зимозелень» (1951), «Дзвенислава» (1961), «Ґлоссарій» (1974), «Квітоліт» (1974), «Станси» (1974), збірки статей і есеїв «Дон Кіхот в Альказарі» (1938), книг перекладів «Пісня пісень» (1934), «Речі й образи» (1947), а також упорядником літературних антологій. У пресі публікував статті громадсько-політичної (націоналістичної) та літературної тематики, рецензії, публіцистичні нариси.
Редакторсько-видавнича діяльність: видавець і відповідальний редактор тижневика «Голос» (Львів) у 1937–1939 рр., часопису «Обрії» (Львів) у 1936–1937 рр., двотижневика «Напередодні» (Львів) у 1937–1938 рр., газет «Голос» (Берлін) у 1940–1945 рр. та «Вісті» (Берлін) у 1943–1944 рр., тижневиків «Українець» (Берлін) у 1942–1944 рр. та «Хлібороб» (Берлін) у 1943–1944 рр.; відповідальний редактор часопису «Молоде Життя» (Львів, Прага) у 1926–1928 рр. (згодом – член редколегії) та його додатку «Пластовий Провід» (Львів) у 1928–1929 рр., журналу «Юнацтво» (Львів) у 1928 р., тижневика «Вісті» (Львів) у 1934 р., місячника «Дажбог» (Львів) у 1935–1936 рр. (у 1932–1934 рр. – член редколегії), газети «Станиславівські Вісті» (Станиславів) у 1938 р., двотижневика «На Шахті» (Дортмунд) у 1943 р., журналу «На Сліді» (Байрот) у 1947–1948 рр., газет «Америка» (Нью-Брітен, Філадельфія) у 1950–1953 рр., журналу «Молоде Життя» (Мюнхен, Детройт) у 1954–1959 рр., місячника «Сучасність» (Мюнхен, Нью-Йорк, Київ) у 1970–1975 рр. (у 1961–1969 рр. – член редколегії); співредактор рукописного журналу «Віник» (Львів) у 1922 р., газети «Український Голос» (Перемишль) у 1929–1930 рр., тижневика «Голос Нації» (Львів) у 1936 р.; заступник головного редактора газети «Свобода» (Джерсі Сіті, Шамоків, Мт. Кармель, Олифант, Скрентон, Нью-Йорк) упродовж 1955–1974 рр.; член редакційної колегії журналу «Студентський Шлях» (Львів) у 1933–1934 р., підпільного часопису «Юнак» (Львів) у 1933–1934 рр., тематичної сторінки з окремою нумерацією «Пластова Ватра» газети «Свобода» (Джерсі Сіті, Шамоків, Мт. Кармель, Олифант, Скрентон, Нью-Йорк) у січні 1954 р. – вересні 1955 р.
Публікаторська активність: «Америка» (Нью-Брітен, Філадельфія), «Багаття», «В Дорогу», «Віник» (усі – Львів), «Вісті» (Берлін), «Вісті» (Львів), «Голос» (Берлін), «Голос», «Голос Нації», «Готові», «Дажбог», «Дзвони», «Літаври», «Львівські Вісті» (усі – Львів), «Молоде Життя» (Львів, Прага), «Молоде Життя» (Мюнхен, Детройт), «На Сліді» (Байрот), «На Шахті» (Дортмунд), «Напередодні» (Львів), «Наука і Розвага» (Перемишль), «Обрії», «Пластовий Провід» (обидва – Львів), «Свобода» (Джерсі Сіті, Шамоків, Мт. Кармель, Олифант, Скрентон, Нью-Йорк), «Січові Вісти» (Львів), «Станиславівські Вісті» (Станиславів), «Студентський Шлях» (Львів), «Сучасність» (Мюнхен, Нью-Йорк, Київ), «Українець» (Берлін), «Український Голос» (Перемишль), «Хлібороб» (Берлін), «Час» (Фюрт), «Юнацтво» (Львів).
Література: Антонич Б. І. Повне зібрання творів / упоряд. і комент. Данила Ільницького. Львів, 2009. С. 898; Біографічна нотатка. Кравців Б. Зібрані твори: у 2 т. / упоряд. Богдан Бойчук. Нью-Йорк, 1978. Т. 1: Поезія. С. 19–22; Богдан Кравців. Лис Микита. Мюнхен, 1959. Ч. 4. С. 6; Богдан Кравців, поет і літературознавець, редактор і видавець, співтворець націоналістичної доби, помер на 71-му році життя. Свобода. 1975. 25 листоп. С. 1, 4; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 208; Галушко М. Українські часописи Тернополя і Тернопільщини (1886–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2008. С. 251; Добко Т., Ясінський Б. Вістник: Місячник літератури, мистецтва, науки й громадського життя.1933–1939: системат. покажч. змісту. Київ; Вашингтон; Нью-Йорк, 2002. С. 312; Дроздовська О. Українські часописи повітових міст Галичини (1865–1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2001. С. 190, 267, 300; Еппель В. Нові матеріали до словника українських псевдонімів. Київ, 1999. С. 12; Зубрицький І. Кравців Богдан-Юрій Миколайович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклоп. слов. Львів, 2010. Вип. 17. С. 340–342; Кедрин І. Життя–Події–Люди: Спомини і коментарі. Ню Йорк, 1976. С 103; Кулеша Н. М. Українська преса у Німеччині 1919–1945 рр.: формування та функціонування: монографія. Львів, 2009. С. 290–291; Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж.: у 2 т. Львів, 2007. Т. 1: А–М. С. 543; Мельник Н. Кравціви. Священича родина. Львів, 2024. С. 49–147; Р. К. [Кравців Р.] Богдан Кравців. Свобода. 1985. 13 листоп. С. 2; 14 листоп. С. 2; 15 листоп. С. 2; Редактор Богдан Кравців відходить зі «Свободи» на емеритуру. Свобода. 1974. 11 квіт. С. 1; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 224–225; Старосольський Ю. У Пласті росте новий люд… Богдан Кравців – пластун. Альманах УНС на рік 1979. Джерзі Ситі; Нью-Йорк, 1979. С. 170–175; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. дослідж.: у 3 т. / уклад.: М. М. Романюк (кер. проекту), М. В. Галушко. Львів: Світ, 2003. Т. 3. Кн. 1: 1920–1928 рр. С. 242, 473.
Світлина: Приватний архів родини Кравцівих.
Оксана Середа
Опубліковано: 17.03.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Кравців Богдан. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/kravtsiv-bohdan (дата звернення: 00.00.0000).
