Нагірний Василь Степанович [11. 01. 1848, с. Гірне, тепер Стрийського р-ну Львівської обл. – 24.02.1921, м. Львів] – видавець, редактор, публіцист, архітектор, громадський діяч.
Варіанти правопису прізвища: Нагôрный.
Народився у сім’ї заможних селян Степана Нагірного та Анни з дому Гриньовської. Початкову освіту здобував у школі-дяківці у рідному селі у 1856–1859 рр., згодом навчався у народній школі, а відтак – у реальній школі у Стрию, де закінчив три класи.
1866 р. переїхав до Львова, де вступив до бурси при «Народному домі». 1871 р. закінчив реальну школу і вступив до Львівської політехніки.
У жовтні 1871 р. приїхав до Швейцарії, навчався у Політехніці у м. Цюрих. Упродовж 1875–1882 рр. працював архітектором у будівничому уряді у м. Вінтертур. Там долучився до громадської діяльності – став членом академічного товариства «Руський Кружок», очолював слов’янське товариство «Славія».
У липні 1882 р. повернувся до Львова, займався активною громадською та журналістською діяльністю. У 1884 р. одружився із Марією Дудкевич.
Упродовж 1880–1890-х рр. був співзасновником та долучився до започаткування низки товариств та спілок: «Дністер», «Жіноча спілка промислова», «Зоря», «Народна Гостинниця», «Народна Торговля», «Руська реміснича і промислова Бурса», «Сокіл» (очолював у 1894–1900 рр.), «Труд». Наприкінці 1880-х рр. став членом головного виділу товариства «Просвіта», певний час виконував обов’язки заступника голови. У 1898 р. був співзасновником «Товариства для розвою руської штуки». Водночас у ці і наступні роки працював архітектором у власному бюрі.
Під час Першої світової війни разом із родиною перебував у Львові. Після відступу російських військ 1915 р. очолив Комітет опіки над воєнними сиротами і обіймав цю посаду до 1918 р.
Є автором праць: «Дещо про лад в громаді» (1876), «Порадник для крамниць» (1886), «Громадна депутація руска у Відні» (1896), мемуарів «З моїх споминів» (1935). У пресі публікував статті суспільно-політичної та економічної тематики, матеріали про діяльність різних товариств та установ, особливості церковного будівництва.
Редакторсько-видавнича діяльність: видавець і відповідальний редактор газет «Батькôвщина» (Львів) у 1885–1990 рр. та «Свобода» (Львів, Відень, Станиславів) у 1898 р. – січні 1899 р.; голова видавничої групи газети «Господарь и Промышленникъ» (Станиславів, Львів) у 1886–1887 рр.; відповідальний редактор часопису «Нове Зеркало» (Львів) у 1883–1884 рр.
Публікаторська діяльність: «Батькôвщина», «Громадський Голос», «Діло», «Правда» (усі – Львів), «Свобода» (Львів, Відень, Станиславів).
Література: Баб’як П. Нагірний Василь. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2003. Вип. 10. С. 343–345; Нагірний В. З моїх споминів. Львів, 1935. 72 с.; Нагірні Леви: Історія родини: Статті, спогади, наукові розвідки, архівні матеріали. Львів, 2000. С. 111–131; Середяк А. Діячі «Просвіти». Нарис історії «Просвіти». Львів; Краків; Париж, 1993. С. 153; Українська преса в Україні та світі XIX–XX ст.: іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2007. Т. 1: 1812–1890 рр. С. 300, 305, 370; Львів, 2009. Т. 2.: 1891–1905 рр. С. 163.
Світлина: 100 церков Нагірних. Частина перша. Церкви Василя Нагірного / авт. та упоряд. Христина Лев, Василь Слободян, Наталка Філевич. Львів, 2017.
Оксана Середа
Опубліковано 18.10.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Нагірний Василь. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/nahirnyy-vasyl/ (дата звернення: 00.00.0000).
