Щурат Степан Васильович [07.01.1909, м. Львів – 14.03.1990, м. Львів] – публіцист, редактор, журналіст, літературознавець, фотомитець.
Псевдоніми та криптоніми: Стефан-Ігор, Ігор Ст.; -ат, С. Щ., С. Щ-т, Ст. Щ., Ст. Щ-т, -т, т., Щ., Щ-т.
Народився у сім’ї письменника та вченого Василя Щурата та Олени з дому Крвавич. Упродовж року навчався в українській початковій школі у Відні, де родина Щуратів перебувала під час Першої світової війни. Після повернення до Львова наприкінці 1915 р. продовжив навчання у школі вправ при Львівській учительській семінарії. 1927 р. закінчив філію Української академічної гімназії у Львові. Ще гімназистом вступив до Пласту, Карпатського лещетарського клубу.
1931 р. завершив студії у Львівському університеті, а 1934 р. захистив магістерську дисертацію і після цього упродовж двох років учителював у гімназії. У 1934 р. одружився із випускницею консерваторії та хореографинею Олександрою Ґурґулою, молодшою сестрою мистецтвознавиці Ірини Ґурґули.
Водночас у 1930-х рр. активно займався фотографією, належав до Українського фотографічного товариства, був постійним учасником фотовиставок і популяризував фотомистецтво у Галичині.
1940 р. розпочав працю у секторі української літератури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР, викладав у художньо-промисловому училищі. Під час німецької окупації став співорганізатором і співвласником приватного фотоательє (разом із Ярославом Савкою та Данилом Фіґолем), в якому переховувалися двоє фотографів-євреїв.
Із другої половини 1940-х рр. почався складний для нього період – постійні допити і психологічний тиск, внаслідок чого довший час не вдавалося працевлаштуватися. Від 1951 р. обіймав посаду наукового співробітника у відділі літератури Інституту суспільних наук АН УРСР, від 1958 р. очолював його (1954 р. захистив кандидатську дисертацію, у 1972 р. – докторську). Брав участь у підготовці п’ятдесятитомного видання творів І. Франка, співредактор 26–28-го томів.
Після категоричної відмови брати участь у політичній розправі над шістдесятниками у 1972 р. був усунутий від керівництва і згодом звільнений з інституту. Та навіть на пенсії продовжував свою працю – упорядковував архів і бібліотеку батька. Похований на Личаківському цвинтарі.
Є автором збірок поезій та перекладів, посібника «Учімся фотографувати» (1937), монографій «Рання творчість Івана Франка» (1956), «Повість Івана Франка «Борислав сміється» (1966), співавтором (разом із дружиною) книги спогадів «Два крила» (1996), численних наукових статей. У пресі публікував матеріали літературознавчої та краєзнавчої тематики, нариси про українських письменників та діячів культури, матеріали про фотомистецтво та його розвиток.
Редакторсько-видавнича діяльність: відповідальний редактор журналу «Світло й Тінь» (Львів) у 1933–1939 рр. та місячника «Наша Батьківщина» (Львів) у 1937–1939 рр.
Публікаторська активність: «Вільна Україна» (Львів), «Вітчизна» (Київ), «Діло», «Життя і Знання», «Жовтень», «Назустріч», «Наша Батьківщина», «Нові Шляхи» (усі – Львів), «Радянське літературознавство» (Київ), «Світло й Тінь» (Львів), «Український історичний журнал» (Київ);
«Львовская правда» (Львів).
Література: Вальо М. Благородний чин львівських інтелігентів. Дзвін. 2009. № 3/4. С. 129–130; Кирчів Р. Степан Щурат. Дзвін. 2009. № 3/4. С. 127–129; Крушельницька Л. І. Рубали ліс… Спогади галичанки. Львів: Астролябія, 2018. С. 342; Cтепан Васильович Щурат: бібліограф. покажч. До 80-річчя від дня народження / уклад. М. А. Вальо. Львів, 1988. 40 с.; Худаш М. Із моїх спогадів про доктора філологічних наук Степана Васильовича Щурата. Народознавчі зошити. 2009. № 1/2. С. 263, 273; Щурат С., Гургула-Щурат О. Два крила. Львів, 1996. С. 6–56; Щурат-Глуха В. Щурат Степан Васильович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1996. Вип. 3. С. 329–331.
Електронні джерела: Воробкало Дзвінка [Середа О.]. Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет восьмий: Степан Щурат. Фотографії старого Львова: 2016. 18 черв. https://photo-lviv.in.ua/ukrajinska-fotohrafiya-lvova-u-personaliyah-portret-vosmyj-stepan-schurat/ (дата звернення: 04.10.2026).
Світлина: Щурат С., Гургула-Щурат О. Два крила. Львів, 1996. С. 58.
Реставрацію світлини виконано за допомогою ШІ.
Оксана Середа
Опубліковано: 06.10.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Щурат Степан. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/shchurat-stepan (дата звернення: 00.00.0000).
