Шлендик Іван Васильович [11.04.1889, с. Крутий Берег, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл. – 1946, м. Уссурійськ, Росія] – журналіст, публіцист, редактор, педагог, громадський діяч.
Псевдоніми: Ткач Олійник, Ткач-Олійник; І. Ш., Т. О.
Навчався у двокласній школі в Лубнах (до 1904 р.), пізніше – у Миколаївському військовому училищі в Києві. Вищу освіту здобував на історико-філологічному факультеті Київського університету (у 1914–1916 рр. та 1918 р.) та в Українському високому педагогічному інституті імені М. Драгоманова у Празі (1923–1927 рр.).
Учасник Першої світової війни, пізніше (у складі Армії УНР) – Національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Перебував у таборах для інтернованих українських військовиків у Каліші, Ланцуті й Щипйорно. Вчителював та займався громадською діяльністю.
Від липня 1923 р. жив у Празі. Був активним учасником українського студентського руху. По завершенню студій викладав у Карловому університеті (у 1928–1934 рр.), на фізико-математичному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова (у 1931–1933 рр.) й співпрацював з українською гімназією у м. Ржевніце.
У травні 1934 р. разом із дружиною переїхав до Харбіна (тепер – Китай). Був активним учасником місцевого українського громадського життя, членом харбінської філії Товариства «Просвіта» й комісії з організації української школи у місті. Брав участь у діяльності Спілки українських емігрантів у Маньчжу-Ді-Го, згодом долучився до створення Української національної колонії у Маньчжу-Ді-Го (УНК), входив до складу правління цієї організації (у 1944–1945 рр.).
Виступав з публічними просвітницькими лекціями на теми історії України та антикомуністичного спрямування. Під його редагуванням у 1937 р. вийшли два збірники УНК: «Вісти Української національної кольонії в Маньджу-Ді-Го» й «Звідомлення про працю Української національної кольонії в Маньджу-Ді-Го».
Точних відомостей про останні роки життя І. Шлендика немає. Ймовірно, восени 1945 р. його було заарештовано та вивезено до СРСР.
На шпальтах пресових видань публікував матеріали, спрямовані на висвітлення життя української громади у Харбіні, про діяльність українських інституцій у цьому місті, статті історичної тематики, спогади про події Національно-визвольних змагань 1917–1921 рр., ін.
Редакторсько-видавнича діяльність: фактичний співредактор (разом з Романом Кордою-Федорівим та Петром Марчишиним) журналу «Далекий Схід» (Харбін); співредактор газети «Маньджурський Вістник» (Харбін); редактор одноднівки «Самостійна Україна» (Харбін) та української сторінки п.н. «Украинская Страница» у російськомовному японському щоденнику «Харбинское Время» (Харбін) у 1937–1938 рр.
Публікаторська активність: «Далекий Схід» (Харбін), «Маньджурський Вістник» (Харбін), «Самостійна Україна» (Харбін), «Тризуб» (Париж; кореспондент у 1931 р. і 1935–1938 рр.).
Література: Дроздовська О. Маловідомий Іван Шлендик (1889–1946): життя й діяльність (до 135-річчя від дня народження). Вісник Книжкової палати. Київ, 2024. № 10. С. 35–42.
Світлина: Коваль Р., Моренець В., Юзич Ю. «Подєбрадський полк» Армії УНР. Київ, 2020. Т. 3: До історії Армії УНР, Вільного козацтва, повстансько-партизанського руху, Українських січових стрільців, Галицької армії, УВЩ та Карпатської Січі. С. 346.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 03.03.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Шлендик Іван. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/shlendyk-ivan/ (дата звернення: 00.00.0000).
