Чапленко Василь Кирилович [18.03.1900, с. Миколаївка, тепер Самарівського р-ну Дніпропетровської обл. – 04.02.1990, м. Матаван, штат Нью-Джерсі, США] – публіцист, журналіст, редактор, видавець, письменник, мовознавець, літературний критик, педагог.
Справжнє прізвище: Чапля.
Псевдоніми та криптоніми: Вартослав, В. Ватрослав, В. Гірчак, Ґедзь, Літописець Дзиз, Охтиз Дзиз, Дзиз, П. Їжак, В. Кириленко, В. Кубанець, Василь Надолобень, В. Надолобень, В. Світайло; В., В. В., В. С-о, В. С., В. Ч-ко, В. Ч-о, В. Ч-я, В. Ч., Н-нь.
Народився в багатодітній селянській сім’ї. Рідний брат письменника і літературознавця Івана Чаплі. Закінчив початкову школу в рідному селі. Освіту здобув у Павлоградській учительській семінарії (до 1920 р.) та на відділі мови і літератури в Катеринославському вищому інституті народної освіти (закінчив у 1923 р.). Упродовж 1925–1929 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі українознавства цього закладу та викладав у середніх школах.
У пресі публікувався з 1919 р.: друкував переважно літературні (поетичні й прозові) твори. 1924 р. вступив до літературної організації «Плуг». Під час навчання у семінарії видав рукописний збірник «Згода», в якому був автором левової частки матеріалів (підписаних різними псевдонімами).
У серпні 1929 р. його заарештували в рамках сфабрикованої справи «Спілки визволення України». Після звільнення у березні 1930 р., виїхав з України та викладав у закладах вищої освіти в Ашгабаді, П’ятигорську та Ставрополі.
Під час Другої світової війни повернувся в Україну й продовжив викладацьку діяльність, зокрема читав лекції з української мови в транспортному інституті Дніпропетровська (тепер – м. Дніпро). Від 1943 р. проживав у Львові.
1944 р. емігрував до Європи. Спочатку жив у Кракові й працював редактором у місцевій філії «Українського видавництва». Згодом переїхав до Німеччини, де проживав у таборах для переміщених осіб. Активно співпрацював з українською пресою – як редактор та автор численних матеріалів. Уклав календар-альманах «На чужині» (Авґсбурґ, 1947). Був членом організації «Мистецький український рух» («МУР») та членом-засновником Української вільної академії наук в Європі.
У 1949 р. переїхав до США. На життя спочатку заробляв важкою фізичною працею, а згодом викладав українську та російську мови у Військовому інституті іноземних мов в м. Монтерей, штат Каліфорнія. Продовжував плідну письменницьку, журналістську та наукову діяльність. Належав до гурту співзасновників Української вільної академії наук у США та «Постійної комісії для збереження літературної та мистецької спадщини Володимира Винниченка» при ній.
Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка в Америці.
Похований на цвинтарі св. Андрія у місті Саут-Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі (США).
Автор роману «Чорноморці» (1957), тетралогії «Січеславщина» (1951, 1952, 1960, 1961), повістей «Пиворіз» (1943), «На узгір’ї Копетдаґу» (1944), «У нетрях Копет-Дагу» (1951), «Люди в тенетах» (1951), «Сумна доля добродія Безорудька» (1975), «Його таємниця» (1976), збірок прозових творів малих жанрів, поезій, п’єс та публіцистики («Малоучок» (1927), «Муза», «Любов та інші оповідання» (обидві – 1946), «Мова «Слова о полку Ігореві» (1950), «Зойк» (1957), «Драматичні твори» (1964), «Спрага безсмертя» (1969), «Мовна політика більшовиків на Україні в 1950–1960-их роках» (1974), «Мої вірші» (1974), «Пісня про чайку-небогу» (1977), «Близьке й далеке та інші твори» (1978), «Мій голос у пустелі» (1979), «На схилі мого віку» (1983), «З історії українського письменства» (1984), ін.), наукових праць (зокрема, «Сонет в українській поезії» (1930), «Українська літературна мова, її виникнення й розвиток» (т. 1 – 1955, т. 2 – 1962), «Більшовицька мовна політика» (1956), «Дещо про мову» (1959), «Пропащі сили. Українське письменство під комуністичним режимом 1920–1923» (1960), «Історія нової української літературної мови (XVII ст. – 1933 р.)» (1970), «Близьке й далеке та інші твори» (1978), «Дещо про красне письменство й мистецтво взагалі» (1980), ін.). Окремі наукові та науково-популярні розвідки друкував у виданнях «Записки Наукового товариства імені Шевченка» (Нью-Йорк), «Науковий збірник УВАН» (Нью-Йорк), «Наукові записки [Українського Технічно-Господарського Інституту]» (Мюнхен), «Календар Нового Шляху на 1950 р.», календар «На чужині» (Авґсбурґ).
У пресі публікував вірші, оповідання, переклади українською мовою творів іншомовних та іноземних авторів, спогади, статті на літературні, мистецькі, мовознавчі, суспільно-політичні теми, нариси, фейлетони, памфлети, рецензії, некрологи.
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор газети «Вечірня Година» (Краків) у 1943–1944 рр.; фактичний редактор часопису «Наше Життя» (Авґсбурґ) від 1945 р.; очолював редакційну колегію журналу «Заграва» (Ашаффенбурґ) у 1946 р.; ініціатор створення та редактор літературного додатка до газети «Наше життя» під назвою «Сьогодні» (Авґсбурґ) у 1947 р.; видавець журналу «Всесвіт» (Нью-Йорк) у 1950 р.; редактор недільного видання газети «Свобода» (Джерсі-Сіті) у 1952–1953 рр.
Публікаторська активність: «Вечірня Година» (Краків), «Визвольний Шлях» (Лондон), «Вільна Україна» (Нью-Йорк), «Вперед» (Мюнхен), «Всесвіт» (Нью-Йорк), «Дозвілля» (Берлін; співробітник), «Дорога» (Краків; Львів), «Євангельська Правда» (Торонто), «Життя і Школа» (Торонто), «Життя й революція» (Київ), «Жіночий Світ» (Вінніпег), «Заграва» (Авґсбурґ), «Земля» (Пляуен), «Зірка» (Катеринослав), «Зоря» (Катеринослав), «Канадійський Фармер» (Вінніпеґ), «Київ» (Філадельфія), «Кіно» (Київ), «Краківські Вісти» (Краків; Відень), «Крилаті» (Нью-Йорк), «Критика» (Харків), «Культура й побут» (Харків), «Листи до Приятелів» (Ньюарк), «Література, наука і мистецтво» (Харків), «Літературний архів» (Харків), «Львівські Вісті» (Львів), «Малі Друзі» (Краків; Львів), «Малі Друзі» (Мюнхен; Карльсфельд), «Молода Україна» (Торонто), «На Чужині» (Кіль, Коріґен), «Наступ» (Прага), «Наша Батьківщина» (Нью-Йорк), «Наше Життя» (Авґсбурґ), «Наше Життя» (Філадельфія), «Наші Дні» (Львів), «Неділя» (Швайнфурт), «Нова громада» (Київ), «Нова ґенерація» (Харків), «Новий Літопис» (Вінніпеґ), «Новий Шлях» (Вінніпеґ), «Нові Дні» (Торонто), «Овид» (Буенос-Айрес), «Павлоградська комуна» (Павлоград), «Плуг та молот» (Павлоград), «Плужанин» (Харків), «Пороги» (Буенос-Айрес), «Пробоєм» (Прага), «Прометей» (Нью-Йорк), «Пу-гу» (Авґсбурґ), «Рідне Слово» (Мюнхен; Карльсфельд; Фрайман), «Самостійна Україна» (Чикаґо), «Свобода» (Джерсі-Сіті), «Слово на Сторожі» (Вінніпеґ), «Споживач» (Катеринослав), «Студентський Прапор» (Львів), «Сучасність» (Мюнхен, Ньюарк, Київ), «Сьогодні» (Авґсбурґ), «Україна» (Київ), «Україна» (Острав), «Україна» (Париж), «Українське Життя» (Чикаґо), «Українське Слово» (Реґенсбурґ), «Український Вісник» (Берлін), «Український Голос» (Вінніпег), «Український Журналіст» (Ньюарк), «Український Історик» (Мюнхен, Нью-Йорк, Київ), «Український Прометей» (Детройт), «Український Самостійник» (Мюнхен), «Українські Вісті» (Новий Ульм, Детройт; співробітник редакції), «Час» (Фюрт), «Червона калина» (Катеринослав), «Червоний шлях» (Харків), «The Ukrainian Quartely» (Нью-Йорк), ін.
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 406; Василь Чапленко: Збірник з нагоди його 75-ліття / упорядкував д-р І. Овечко. Нью-Йорк, 1975. 203 с.; Головата Л. Літературно-мистецька періодика і збірники української европейської еміґрації другої половини 1940-х років: бібліогр. довідник. Львів, 2019. С. 114, 115, 118, 169, 172, 179, 186, 191, 284, 317; Головата Л. “Українське видавництво” у Кракові–Львові 1939–1945: бібліографічний довідник. Т. 2: Журнальна періодика. Київ, 2021. С. 71, 170, 188; Д. К. [Кислиця Д.]. Біографічна довідка. Нові Дні. Торонто, 1975. Ч. 303. С. 5–6; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ, 1969. С. 547; Кислиця Д. Сімдесятилітньому Чапленкові В. К. Нові Дні. Торонто, 1970. Ч. 249/250. С. 1; Ковалів П. Пофесор Василь Кирилович Чапленко та його наукова діяльність. Нові Дні. Торонто, 1970. Ч. 249/250. С. 2–7; Кулеша Н. М. Українська преса у Німеччині 1919–1945 рр.: формування та функціонування: монографія. Львів, 2009. С. 183, 185; Курилишин К. Українська легальна преса період німецької окупації (1939–1944 рр.): іст.-бібліогр. дослідж.: у 2 т. Львів, 2007. Т. 1: А–М. С. 88, 457, 459, 548; Онишкевич Л. Чапленко Василь. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаго, 2018. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 3: С–Я. С. 395–396; Чабан М. Чапленко Василь Кирилович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1998. Вип. 5. С. 326–330; Чапленко Ю. Зацікавлення у діяльності мовознавця Василя Чапленко. Свобода. Нью-Джерсі, 2003. Ч. 10. С. 7.
Світлина: Чапленко В. Мій голос у пустелі. Нью-Йорк, 1979. С. 2.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 31.10.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Чапленко Василь. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/chaplenko-vasyl/ (дата звернення: 00.00.0000).
