Шумовський Арсен Федорович [25.06.1887, с. Мирогоща, тепер Дубенського р-ну Рівненської обл. – 26.03.1967, м. Торонто, Канада] – публіцист, редактор, інженер-механік, науковець, громадський діяч.
Народився у сім’ї священника, вчителя і громадського діяча Федора Шумовського та Марії з дому Ціховської. Брат Юрія, Петра і Павла Шумовських. Батько Аріадни Стебельської.
Навчався у духовній школі у м. Кременець, а через рік перейшов у реальне училище у м. Рівне. 1906 р. вступив на механічний факультет Петербурзького технологічного інституту. Належав до «Української громади» у Петербурзі. 1913 р. одружився із Ганною Селецькою, яка вивчала у Петербурзі мистецтво. Завершив п’ятирічний курс навчання і почав готувати дипломну працю у галузі сільськогосподарських машин. Влітку 1914 р. працював на дослідній станції у Північному Криму (с. Акимівка).
Із початком Першої світової війни був мобілізований до російської армії як старшина резерву артилерії. Служив два роки командиром відділу кінної артилерії (біля Чорткова і Теребовлі), командиром відділу розвідувальних аеростатів Х повітроплавного дивізіону в Білорусії. Згодом був переведений у 10-й корпус 8-ї армії на південно-західний фронт на Буковині і Волині, де включився в український визвольний рух і брав активну участь в українізіції корпусу. У листопаді 1917 р., маючи ранг поручника, перейшов на службу у Генеральний Секретаріат військових справ Української Народної Республіки у Києві. Упродовж 1918–1919 рр. працював у технічних частинах на залізниці Жмеринка-Київ. 1920 р. став урядовцем при Головному комісаріаті уряду УНР у Житомирі 1920 р. Був нагороджений Хрестом Союзу українських ветеранів і Хрестом Симона Петлюри.
У 1921 р. завершив навчання у Київському політехнічному інституті і здобув диплом інженера-технолога (перший випускник, який захистив дипломну роботу українською мовою), працював асистентом професора Євгена Патона.
Наприкінці 1921 р., аби уникнути репресій більшовицької влади, емігрував до м. Дубно, яке на той час входило до Польщі, викладав математику у Дубенській гімназії. У 1922 р. за порадою Євгена Патона переїхав до Праги, де продовжував працювати інженером на фабриці. Від 1922 р. належав до Українського технічного товариства у Львові.
У 1923 р. переїхав до Польщі, до 1941 р. працював на фабриці локомотивів у м. Хшанув провідним конструктором локомотивів (у 1939 р. деякий час був директором) – запровадив метод цілісного зварювання металів аустенітовими електродами без термічної обробки. Також організував на фабриці три оркестри: струнний, духовий і джазовий.
У червні 1936 р. у Лондоні виступав на ХІІ Міжнародному конгресі з ацетилену, оксиацетиленового зварювання та суміжних галузей промисловості. У 1938 р. став членом Наукового товариства імені Шевченка, Українського воєнно-історичного товариства у Варшаві і Спілки інженерів українців-емігрантів у Польщі.
Восени 1941 р. переїхав до Рівного, де працював директором технічної школи, а також взявся організовувати такі технікуми у Ковелі та Луцьку. Від весни 1942 р. працював в Управлінні цукрової промисловості України (Цукрової централі України) у Житомирі, згодом Києві та Рівному. У квітні 1944 р. у Львові приєднався до групи вивезених німцями інженерів Залізничного інституту з Дніпропетровська (нині – м. Дніпро) і з ними перебрався до Австрії. Працював у залізничному депо з ремонту паровозів у м. Лінц.
Навесні 1945 р. емігрував із родиною до Німеччини, де перебував у таборах для переміщених осіб і працював в Українській санітарно-харитативній службі у Мюнхені. Навесні 1948 р. переїхав до Франції і деякий час мешкав у родині свого брата Павла Шумовського. У вересні 1948 р. був запрошений працювати до Англії – працював інженером-конструктором і креслярем на заводі фірми «Metropolitan-Vickers Electrical Company» у м. Манчестер.
Водночас не полишив громадської діяльності: був членом ревізійної комісії генерального церковного управління Української Автокефальної Православної Церкви у Великій Британії із серпня 1950 р.
У лютому 1951 р. із сином та дружиною емігрував до Канади, працював головним інженером у зварювальних компаніях у Вінніпезі і Торонто, згодом у Канадському бюро зварювання до 1965 р. Належав до Українського технічного товариства Канади, Канадського товариства зварювальників, Товариства українських інженерів Америки. Був науковим співробітником Інституту дослідів Волині у Вінніпезі (у 1952–1954 рр. очолював його), Наукового товариства імені Шевченка у Канаді, член-кореспондентом Української вільної академії наук у Канаді.
Є автором книги про Почаївську Лавру, численних статей краєзнавчої й історичної тематики в українській пресі, фахових розвідок в іншомовних часописах.
Редакційно-видавнича діяльність: відповідальний редактор журналу «Літопис Волині» (Вінніпеґ) у 1953–1960 рр.; редактор журналу «Welding Digest» (Канада) наприкінці 1950-х рр. – на початку 1960-х рр.
Публікаторська активність: «Бюлетень Союзу Бувших Українських Вояків» (Торонто), «Вісті Українських Інженерів» (Нью-Йорк), «Гомін України» (Торонто), «Літопис Волині» (Вінніпеґ), «Технічні Вісти» (Львів);
«Canadian Machinery Manufacturing News» (Монреаль), «Canadian Welder» (Канада), «Inżynier Kolejowy», «Przegląd Mechaniczny» «Spawanie i Cięcie Metali» (усі три – Варшава).
Література: М. Б. Св. пам. Арсен Шумовський (В річницю смерти). Літопис Волині. 1967. Ч. 9. С. 73–74; Іванис В. Світлій памяті інженера Арсена Шумовського. Вісті українських інженерів. 1968. Ч.2. С. 12; Липовецький І. Інженер Арсен Шумовський. Бюлетень Союзу Бувших Українських Вояків у Канаді. Торонто, 1962. Ч. 12. С. 29; Пшеничний М. Сильний, мужній, безстрашний. Два ювілеї Арсена Шумовського. Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею: зб. наук. пр. Вип. 15: Матеріали наукової конференції «Волинь в Українській революції 1917–1921 рр.». Рівне, 2017. С. 126–134; Цимбалюк Є. Учень Патона: Арсен Шумовський, який створив перший «зварний локомотив». Голос України. 2008. 19 лют. С.14; Шумовський Т. Арсен Шумовський (1887—1967) як інженер, громадянин і людина. Дубно і світ: міжнар. ювілейна наук.-теорет. конф., присвячена 900-річчю міста Дубна. 25-26 серпня 2000 року. Дубно, 2000. С. 25–27.
Електронні ресурси: Ковалів Ю. Шумовський Арсен. Українці в Сполученому Королівстві: Інтернет-енциклопедія. https://www.ukrainiansintheuk.info/ukr/02/shumovskyia-u.htm (дата звернення 15.03.2025).
Світлина: Із фондів Архіву ОУН (Українська інформаційна служба – Лондон).
Оксана Середа, Ірина Стасьо
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О., Стасьо І. Шумовський Арсен. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/shumovskyy-arsen/ (дата звернення: 00.00.0000).
