Сосновський Михайло Іванович [01.12.1919, с. Великі Гаї, тепер Тернопільського р-ну Тернопільської обл. – 25.07.1975, м. Джерсі-Сіті, США] – журналіст, публіцист, редактор, громадсько-політичний діяч.
Псевдоніми та криптоніми: О. Мирон, Обсерватор; М. С.
Народився у селянській родині Івана та Марії (у дівоцтві – Решетуха) Сосновських. Рід батька походив зі Слобожанщини. Початкову освіту здобув у рідному селі. З 1929 р. навчався у Тернопільській гімназії, згодом – у гімназії «Рідної Школи», яку закінчив у 1938 р. Того ж року вступив до Богословської академії у Львові, де провчився лише один навчальний рік. У вересні 1939 р. вступив на історичний (за іншими даними – правничий) факультет Львівського університету, однак не відвідував занять.
До 1940 р. учителював у с. Денисові (тепер – Тернопільського р-ну Тернопільської обл.). Того ж року був мобілізований до радянської армії. Службу відбував у м. Вознесенськ (тепер – Миколаївської обл.) та у м. Сороки (тепер – Молдова). З початком радянсько-німецької війни разом зі своїм підрозділом відступив на Харківщину, де потрапив до німецького полону. Восени 1941 р. повернувся на Тернопільщину. Вчителював у с. Ладичин. Упродовж 1942–1944 рр. навчався на медичному факультеті Львівського університету. Брав активну участь у підпільній роботі Організації українських націоналістів.
У 1944 р. разом з дружиною Оксаною Завадович (побралися 1944 р.) виїхав до Берліна, де працював у лікарні. Згодом проживав у м. Фюрт (Баварія). Після закінчення Другої світової війни кілька тижнів перебував в американській тюрмі. Був звинувачений у ворожій діяльності проти СРСР – союзника США. Впродовж 1945–1948 рр. студіював право в університеті м. Ерланґен та в Українському вільному університеті, який закінчив здобувши ступінь магістра права. У цей період життя брав участь в українському студентському русі в Німеччині та розпочав активну журналістську діяльність.
Наприкінці 1948 р. переїхав до Канади й оселився у м. Торонто. Продовжував займатися журналістикою та здобувати освіту. До 1961 р. навчався у Торонтському університеті: у 1957 р. здобув ступінь бакалавра з соціології, у 1960 р. закінчив курс теорії ведення підприємства, у 1961 р. зі ступенем бакалавра закінчив вивчати бібліотечну справу. Одночасно заочно студіював британське право у Ласальському університеті. Впродовж 1961–1965 рр. працював у бібліотеці Торонтського університету. Був секретарем Товариства українських бібліотекарів у Торонто (з лютого 1962 р.).
1965 р. переїхав до Оттави. Тут до 1968 р. працював у бібліотеці Карлтонського університету (очолював відділ замовлення книжок). У 1968 р. здобув вчене звання доктора політичних наук в Українському вільному університеті на підставі монографії «Україна на міжнародній арені, 1945–1965» (1966). Деякий час займався підприємництвом – заснував будівельну спілку Safe-Way Construction Co, Ltd. У 1972 р. переїхав до США, де продовжив журналістську та громадську діяльність.
Упродовж життя був членом Організації українських націоналістів, до якої вступив ще у гімназійні роки (входив до складу Юнацтва ОУН) і не поривав зв’язків упродовж всього життя. Проживаючи в Німеччині, входив до складу проводу Закордонних частин ОУН. Окрім того, був членом управи Центрального союзу українського Студентства (у Німеччині), співзасновником Ліги визволення України (у 1949–1970 рр.), до складу управи якої входив та керував пресовим бюро. Був членом Спілки українських журналістів Канади (у 1964–1966 рр. його голова), Спілки українських журналістів Америки (входив до складу управи та деякий час виконував обов’язки заступника голови). Належав до президії Конґресу українців Канади (у 1966–1970 рр.) й управи Наукового товариства імені Шевченка в Америці (дійсний член після 1975 р.), Асоціації канадських славістів. Був виконавчим директором Світового конґресу вільних українців (у 1969–1972 рр.), заступником голови Ради у справах культури при цій організації, секретарем президії Комісії з прав людини, керівником пресслужби Закордонного представництва Української головної визвольної ради, а також очолював сеньйорат Товариства української студіюючої молоді ім. М. Міхновського (з 1971 р.) й Фундацію Українського вільного університету у США.
Нагороджений почесною грамотою за виняткові заслуги для Світового конґресу вільних українців (1978 р.). Похований на кладовищі св. Андрія у м. Саунт-Баунд-Брук.
Автор монографій «Україна на міжнародній арені, 1945–1965» (1966), «Дмитро Донцов. Політичний портрет» (1974), «Нарис історії української політичної думки» (1976), збірки статей й есе «Між оптимізмом і песимізмом» (1979). Публікувався в альманахах газети «Гомін України», підготував низку статей до Encyclopedia of Ukraine. У пресі порушував питання ідеології українського націоналізму, історії української політичної думки, національного виховання молоді, проблем життя української діаспори в Канаді й США, публікував коментарі актуальних та історичних подій, політичні огляди, друкував статті на теми міжнародних відносин, політики СРСР щодо України, ін.
Редакторсько-видавнича діяльність: співзасновник, член редколегії та головний редактор у 1949 р., 1951–1954 рр. газети «Гомін України» (Торонто); редактор «Студентської сторінки» у газеті «Час» (Фюрт) від січня 1947 р.; редактор часописів «Вісті Центрального Союзу Українського Студентства» (Мюнхен, Париж) та «Студентський Вісник» (Мюнхен) у 1947–1948 рр.; ініціатор створення і редактор у 1956 р. газети «Розбудова» (Торонто); співредактор газети «Свобода» (Джерсі-Сіті) у 1972–1975 рр.
Публікаторська активність: «Вісті Комбатанта» (Торонто), «Вісті Центрального Союзу Українського Студентства» (Мюнхен, Париж), «Гомін України» (Торонто), «Новий Шлях» (Вінніпеґ), «Нові Дні» (Торонто), «Самостійник» (Фюрт, Мюнхен, Нюрнберґ; співробітник від 1946 р.), «Свобода» (Джерсі-Сіті; кореспондент з 1967 р.), «Студентський Вісник» (Мюнхен), «Сучасність» (Мюнхен, Нью-Йорк, Київ), «Українець в Австралії» (Мельбурн), «Українське Слово» (Буенос-Айрес), «Український Голос» (Вінніпеґ), «Український Журналіст» (Нью-Йорк, Торонто), «Церква і Життя» (Лідкомб, Мельбурн), «Час» (Фюрт; співробітник), «The Ukrainian Quarterly» (Нью-Йорк).
Література: Бараболяк М. Згадуючи д-ра М. Сосновського дещо про його «політичні манівці» і журналістичну етику. Український Журналіст. Нью-Йорк, 1976. Ч. 13. С. 9–13; Біографічний нарис. Сосновський М. Між оптимізмом і песимізмом: Вибрані статті і есеї 1968–1975. Нью-Йорк, Торонто, 1979. С. 17–21; Борковський Р. М. Сосновський у кривім дзеркалі совєтської преси. Український Журналіст. Нью-Йорк, 1976. Ч. 13. С. 6–9; Баб’як П., Стасьо І. Сосновський Михайло Іванович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2007. Вип. 14. С. 279–282; Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 365; Войценко О. Літопис українського життя в Канаді: у 8 т. Едмонтон, 1986. Т. 7. С. 101; Едмонтон, 1992. Т. 8. С. 338; Волянська Л. Особлива книга і її незабутній автор. Український Журналіст. Нью-Йорк, 1976. Ч. 13. С. 16–20; Дальний М. Велика втрата. Нові Дні. Торонто, 1975. Ч. 308. С. 20–21; Камінський А. Сосновський Михайло. Енциклопедія Української Діяспори. Нью-Йорк; Чікаґо, 2018. Т. 1: Сполучені Штати Америки. Кн. 3: С–Я. С. 74–75; Кедрин І. М. Сосновський – журналіст. Український Журналіст. Нью-Йорк, 1976. Ч. 13. С. 14–15; Книга мистців і діячів української культури учасників Першої Зустрічі українських мистців Америки й Канади з громадянством у днях 3–5 липня 1954. Торонто, 1954. С. 234; Кравчук М. М. Сосновський – журналіст-публіцист. Український Журналіст. Нью-Йорк, 1976. Ч. 13. С. 4–5; Кузьмович О. Пам’яті д-ра М. Сосновського. Український Журналіст. Нью-Йорк, 1976. Ч. 13. С. 2–3; Мельничук Б., Чернихівський Г., Щербак Л. Сосновський Михайло Іванович. Тернопільський Енциклопедичний Словник. Тернопіль, 2008. Т. 3. С. 319–320; Присяжна-Гапченко Ю. Михайло Сосновський: тернистий шлях самоствердження. Вісник Львівського університету. Серія журналістика. Львів, 2012. Вип. 36. С. 189–194; Статті, есеї, репортажі та доповіді д-ра М. Сосновського (1969–1975). Український Журналіст. Нью-Йорк, 1976. Ч. 13. С. 32–36; Українські газети 1898–2015 років, що виходили за межами України (з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського): каталог. Київ, 2018. С. 57, 149; Ясь О. В. Сосновський Михайло Іванович. Енциклопедія історії України: у 10 т. Київ, 2012. Т. 9: Прил – С. С.714.
Електронні ресурси: Мацько В. П. Сосновський Михайло Іванович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія. https://esu.com.ua/article-889485 (дата звернення: 26.06.2025).
Світлина: Український Журналіст. Нью-Йорк, 1976. Ч. 13. С. 1.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 27.06.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Сосновський Михайло. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/sosnovskyy-mykhaylo/ (дата звернення: 00.00.0000).
