Стебельський Богдан Ількович [15. 03. 1911, с. Томашівці, тепер Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 27.07.1994, м. Торонто, Канада] – журналіст, редактор, критик, публіцист, мистецтвознавець, маляр, громадсько-культурний діяч.
Псевдоніми: Коринт, Василь Ткаченко, Остап Хмурович; Б. Стеб-ський, В. Т., (В. Т.), О. Х., (О. Х.), О. Хм., С. Б.
Підпільні псевдо: Ант, Буревій.
Народився у багатодітній сім’ї вчителя Іллі Стебельського та Елеонори з дому Коцан. Старший брат сотника УПА Степана Стебельського (Хріна). У 1912 р. родина переїхала до с. Голинь на Калущині, де батько обіймав посаду директора місцевої школи. 1918 р. батька за активну проукраїнську позицію і участь у листопадових подіях було заарештовано й ув’язнено в концтаборі в Домб’ю. Після його звільнення 1922 р. родина вимушено переїхала до с. Болохів, де батько зміг влаштуватися на роботу. 1928 р. знову довелося переїжджати – спершу до с. Татари (тепер Залужани) на Самбірщині, згодом – до Самбора.
У 1930 р. закінчив Самбірську гімназію, вступив до юнацтва Організації українських націоналістів (ОУН). 1934 р. продовжив студії на відділах малярства і театральної декорації сцени у Краківській академії мистецтв, яку закінчив 1939 р. Під час навчання був активним у громадському житті – упродовж 1936–1939 рр. очолював Об’єднання мистців «Зарево» у Кракові. 1939 р. одружився із мисткинею Аріадною Шумовською. Того ж року був заарештований польською владою і відбув кільмісячне ув’язнення у самбірській в’язниці.
Після завершення університетських студій упродовж 1940–1941 рр. учителював у Холмській українській гімназії, упродовж 1941–1942 рр. – у Самбірській учительській семінарії. У вересні 1941 р. був арештований гестапо, утримувався у в’язницях Самбора, Дрогобича, Львова, але за відсутністю доказів його відпустили. У 1942–1944 рр. викладав у мистецько-промисловій школі у Яворові на Львівщині, обіймав посаду директора.
Улітку 1944 р. разом із дружиною та дітьми емігрував до Німеччини, опинився у таборах для біженців у Нойбоєрні й Пюртені. Був співорганізатором Української спілки образотворчих мистців у Німеччині. Активно займався творчою діяльністю як митець і виступав у пресі як журналіст.
У 1949 р. разом із родиною переїхав до Канади, оселився у Ванкувері, а 1954 р. остаточно осів у Торонто. Там продовжив творчу і журналістську працю. Входив до Проводу ОУН, був активним членом Українського визвольного фронту. Організував для молоді середньої української школи Курси українознавтва ім. Г. Сковороди та ім. Ю. Липи, на яких сам викладав історію української культури. Був співзасновником Спілки української молоді, брав участь у вишкільних літніх таборах.
1959 р. захистив докторат при Українському вільному університеті у Мюнхені, у 1964 р. отримав ступінь магістра славістики Оттавського університету. Упродовж 1958–1972 рр. очолював Спілку образотворчих мистців Канади, від 1965 р. – Асоціацію діячів української культури, впродовж 1973–1994 рр. – Наукове товариство імені Шевченка. Був членом Секретаріату і головою Ради для справ культури Світового конгресу вільних українців у 1976–1994 рр. Належав до Товариства колишніх вояків УПА у Канаді. Водночас не покинув малярство, експонував свої твори (портрети, пейзажі, етюди, композиції) на виставках у Детройті, Торонто та інших містах.
Автор численних праць із мистецтвознавства. наукових статей, біографічних нарисів, аналітичних публікацій і критичних оглядів у пресі літературно-мистецької, історичної та філософської тематики.
Редакторсько-видавнича діяльність: відповідальний редактор газети «Гомін України» (Торонто) упродовж 1949–1994 рр.та його місячного мистецького додатка «Література і Мистецтво» (Торонто) у 1955–1994 рр.; головний редактор журналу «Естафета» (Торонто) у 1970 і 1974 рр.
Публікаторська активність: «Авангард» (Нью-Йорк), «Гомін України», «Естафета», «Література і Мистецтво» (усі – Торонто), «Літературно-Науковий Вісник» (Регенсбурґ), «Літопис Волині» (Вінніпеґ), «Напередодні» (Львів), «Студентський Вістник» (Львів), «Терем» (Детройт), «Українське Мистецтво» (Мюнхен).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів та криптонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 369; Качкан В. Стебельський Богдан Ілліч. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1994. Вип. 1. С. 175–178; Кость С. Західноукраїнська преса першої половини ХХ століття: люди боротьби й ідеї (біобібліографічний довідник): навч. посіб. Львів, 2015. С. 360–361; Стебельський Б. Ідеї і творчість: зб. ст. та есеїв. Торонто, 1991. С. 7–10; Тебешевська О. Чеснота перша. Патріот. Галицька просвіта. 2011. 31 берез. С. 3, 4; Українські митці у світі. Матеріали до історії українського мистецтва XX ст. / авт.-упоряд. Г. Стельмащук. Львів, 2013. С. 456–458.
Світлина: https://vikna.if.ua/news/120074/view
Оксана Середа
Опубліковано 08.03.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Стебельський Богдан. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/stebelskyy-bohdan/ (дата звернення: 00.00.0000).
