Вальницька Софія Томівна [24.02.1896, м. Стрий, тепер Стрийського р-ну Львівської обл. – 13.10.1964, м. Львів] – публіцистка, мистецтвознавиця, художниця.
Псевдоніми: Со-ва; В-ка, С. В-А, С. В-ка, Софія В.
Народилася у сім’ї Томи Красінського та Ольги з дому Підлісецької. Навчалася у Стрийській класичній гімназії у 1904–1915 рр. Згодом виїхала до Харкова, де закінчила медичні курси.
На початку 1920-х рр. повернулася до Львова, студіювала на відділі художнього промислу Львівської художньо-промислової школи, яку закінчила 1924 р. Упродовж 1928–1932 рр. відвідувала курси графіки у професора Львівської політехніки Людвіка Тировича. Також була випускницею Краківської академії мистецтв.
Упродовж 1924–1939 рр. працювала у відновленому львівському кооперативі «Українське Народне Мистецтво». Від 1928 р. входила до складу Львівської професійної спілки художників. Працювала у різних галузях прикладної графіки, виконувала ілюстрації до газет та журналів, займалася проєктуванням килимів, дизайном інтер’єрів і меблів.
Під впливом свого чоловіка, Кирила Вальницького, який був членом партії «Сель-Роб», захопилася радянофільськими ідеями. Проте вже у середині 1930-х рр., після арешту чоловіка органами НКВС у Харкові та згодом фізичного знищення, всі рожеві ілюзії розвіялися, а родинна драма позначилася на психічному здоров’ї їхнього сина.
Упродовж 1939–1941 рр. працювала у Музеї художнього промислу. Від 1948 р. до 1960 р. обіймала посаду завідувачки відділу образотворчого мистецтва Львівського обласного будинку народної творчості. Паралельно із мистецькою творчістю продовжувала виступати у пресі.
Публікувала у пресі статті, замітки, в яких пропагувала українське народне декоративно-ужиткове мистецтво. Є авторкою наукового дослідження про народну творчість Прикарпаття.
Публікаторська активність: «Вільна Україна», «Вікна», «Література і мистецтво», «Львовская правда», «Нова Хата» (усі –Львів), «Нове життя» (Пряшів), «Нові Шляхи» (Львів); «Декоративное искусство СРСР» (Москва).
Ілюстрування часописів: «Вікна», «Нові Шляхи», «Освіта».
Література: Ліщинський Л. Три криниці пам’яті. Свобода. 1994. 12 серп. С. 2; Середа О. Вальницька Софія Томівна. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2010. Вип. 17. С. 53–54; Середа О. У полоні арту: українська мистецька преса Галичини міжвоєнного двадцятиліття: монографія. Львів, 2023. С. 178; У Львові померла Софія Вальницька. Свобода. 1965. 17 верес. С. 1.
Світлина: Лукашевич П. Об’єднання Митців Аrtes (1929–1935) та інші історії львівського модернізму. Львів, 2021. С. 114.
Оксана Середа
Опубліковано: 11.01.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Середа О. Вальницька Софія. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/valnytska-sofiia/ (дата звернення: 00.00.0000).
