Вільде Ірина [05.05.1907, м. Чернівці – 30.10.1982, м. Львів] – редакторка, публіцистка, журналістка, критикиня, письменниця, громадська діячка.
Справжнє ім’я і прізвище: Дарина Макогон.
У заміжжі: Полотнюк.
Псевдоніми і криптоніми: Дара, Дара М., Дара П., Ірена Вільде, Мама Дара, Твоя донька, Ярина Вільде, Я. Вільде, Irena Wilde, Iryna Wilde; Д. М., Д. П., І., І. В., О. М. П., О. П.
Народилася у сім’ї народного вчителя і письменника Дмитра Макогона і Адольфіни з Янушевських (мала німецьке походження). 1922 р. вступила до гімназії у м. Чернівці. 1923 р. родина переїхала до м. Станиславів, де батько отримав учительську посаду. Продовжила навчання у приватній жіночій гімназії Українського педагогічного товариства у Станиславові, яку закінчила 1927 р. Ще будучи гімназисткою, вступила до Пласту, належала до 12-го куреня ім. княгині Романової. 1926 р. дебютувала як письменниця.
Від 1928 р. студіювала на гуманістичному факультеті Львівського університету, брала участь у діяльності студентського гуртка україністів. 1930 р. була недопущена до складання сесії і відрахована з університету, оскільки польська влада запідозрила її у приналежності до українського націоналістичного руху. Від 1932 р. мешкала у Коломиї, де вчителювала і співпрацювала із Союзом українок, займалася редакційно-публіцистичною діяльністю.
1934 р. одружилася з Євгеном Полотнюком, спортовцем, членом Пласту та Української військової організації. 1935 р. здобула другу премію (перша не була присуджена) на літературному конкурсі Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові.
1940 р. була прийнята до Спілки письменників УРСР (СПУ). Під час німецької окупації проживала у с. Микуличин на Івано-Франківщині, де її чоловік отримав місце праці у лісництві і водночас виконував доручення Української повстанської армії. У 1943 р., коли чоловіка заарештувало гестапо за співпрацю з УПА, разом із молодшим сином втекла до батьків, які мешкали у м. Ходорів на Львівщині. Після розстрілу чоловіка переїхала на деякий час до брата Бориса у с. Добрівляни, а влітку 1944 р. знову повернулася до Ходорова. Восени того ж року переїхала з дітьми до Львова.
У 1945–1949 рр. працювала кореспонденткою київської газети «Правда Украины». 1947 р. обрана депутаткою Верховної ради УРСР. У 1949–1951 рр. зазнала переслідувань у СПУ за звинуваченням у націоналізмі. Упродовж 1965–1966 рр. очолювала Львівську організацію СПУ. 1965 р. отримала Шевченківську премію і стала першою жінкою серед її лавреатів.
Похована на Личаківському цвинтарі (поле № 59). Її ім’я внесено ЮНЕСКО до переліку знаменитих людей ХХ ст.
Є авторкою низки збірок новел, оповідань, повістей, романів феміністичного спрямування, як-от: «Метелики на шпильках» (1936), «Химерне серце» (1936), «Повнолітні діти» (1939), «Сестри Річинські» (кн. 1–2, 1958–1964) та ін. У пресі публікувала критичні та аналітичні статті, рецензії, есе, ескізи на літературні та феміністичні теми.
Редакційно-видавнича діяльність: відповідальна редакторка журналу «Світ Молоді» (Коломия), редакторка його постійної рубрики «Література–мистецтво» упродовж 1933–1939 рр.; редакторка постійної публіцистичної рубрики «Шлях до щастя в домі» часопису «Жіноча Доля» упродовж 1933–1938 рр.
Публікаторська активність: «Більшовицька зброя» (Харків), «Вільна Україна» (Київ), «Вільне життя» (Тернопіль), «Вісті», «Вітчизна» (обидва – Київ), «Воля Покуття» (Коломия), «Діло» (Львів), «Друг читача» (Київ), «Жіноча Доля» (Коломия), «Жіночий Світ» (Вінніпеґ), «Жовтень» (Львів), «Культура і життя», «Зміна» (обидва – Київ), «Ленінська молодь», «Література і мистецтво» (обидва – Львів), «Літературна газета» (Київ), «Львовская правда», «Мета» (обидва – Львів), «Ми» (Варшава), «Молодь України» (Київ), «На Сліді» (Львів), «Назустріч» (Львів), «Наше Слово» (Варшава), «Нова Хата», «Новий Час» (обидва – Львів), «Новий Шлях» (Вінніпеґ), «Правда Украины», «Прапор» (обидва – Київ), «Прапор перемоги» (Заставна), «Прикарпатська правда» (Івано-Франківськ), «Радянська Буковина» (Чернівці), «Радянська жінка», «Радянська культура», «Радянська Україна» (усі – Київ), «Радянський Львів», «Рідна Земля», «Рідна Школа» (усі – Львів), «Робітнича газета» (Київ), «Самостійна думка», «Самостійна Думка Української Матери» (обидва – Чернівці), «Світ Молоді» (Коломия), «Советская Украина» (Київ), «Станиславівські Вісті» (Станиславів), «Театральний Львів» (Львів), «Україна» (Київ), «Українське Життя» (Торонто), «Українське Слово» (Вінніпег), «Час» (Чернівці);
«Czerwony Sztandar», «Dziennik Polski», «Sygnały» (усі – Львів), «Ženská rada» (Брно).
Література: Бічуя Н. Вільде Ірина. Енциклопедія Львова. Львів: Літопис, 2007. Т. 1. С. 385–386; Вальо М. Ірина Вільде. Вільна Україна. Львів, 1960. 3 листоп. С. 3; Вальо М. Ірина Вільде: літ.-крит. нарис. Київ: Рад. письменник, 1962. 138 с.; Вальо М. Творчий шлях письменниці: [до 50-річчя від дня народження Ірини Вільде]. Жовтень. Львів, 1957. № 5. С. 114–122; Гнатишак М. Жінки пишуть повісті. Мета. Львів, 1936. 7 січ. С. 9–10; Горак Р. Її чоловік та його брат. Дзвін. Львів, 2015. № 6. С. 146–155; Горак Р. Кинути каменем: есеї про Ірину Вільде. Львів: Апріорі, 2016. 539 с.; Дем’ян Г. Дмитро Макогон та Ірина Вільде працювали в УВО і ОУН. Погляд правди. Заставна, 2007. 13 квіт. С. 4; Ірина Вільде лавреаткою літературної нагороди за 1935 рік. Жінка. Львів, 1936. Ч. 3. С. 2; Ісаїв П. З приводу літературної нагороди за 1935 р. Дзвони. Львів, 1936. Ч. 1/2. С. 46–55; Мафтин Н. В. Таємниці «Химерного серця» крізь призму таємниць жанру: проза Ірини Вільде. Західноукраїнська та еміграційна проза 20–30-х рр. ХХ ст.: парадигма реконкісти: монографія. Івано-Франківськ, 2008. С. 320–329; Мовна М. Ірина Вільде: штрихи до біобібліографічного портрета. Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника: зб. наук. праць. Львів, 2012. Вип. 4 (20). С. 577–586; Мовна М. Нас об’єднала Ірина Вільде: (спільна праця над укладанням біобібліографічного покажчика письменниці). Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника: зб. наук. праць. Львів, 2015. Вип. 7 (23). С. 208–214; Мовна М. Один фрагмент з людського життя…: листи Ірини Вільде до Лідії Бурачинської (1933–1939). Дзвін. Львів, 2017. № 5. С. 196–204; Мовна М., Вальо М. Ірина Вільде (1907–1982): біобібліогр. покажч. Львів, 2020. 624 с.; Павличко Д. Нанашка: століття Ірини Вільде. Літературна Україна. Київ, 2007. 17 трав. С. 1, 7; Спогади про Ірину Вільде / упоряд. М. Якубовська. Львів: Каменяр, 2009. 111 с.; Тарнашинська Л. Одне чисте джерельце : кілька штрихів до портрета Ірини Вільде. Жінка. Львів, 1997. № 5. С. 6–7; Харлан О. Чернівецький текст у циклі повістей Ірини Вільде «Метелики на шпильках». Слово і час. Київ, 2008. № 2. С. 27–32.
Світлина: З архіву Марії Вальо.
Маріанна Мовна
Опубліковано: 01.08.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Мовна М. Вільде Ірина. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/vilde-iryna (дата звернення: 00.00.0000).
