Залізняк Олена Юліанівна [21.03.1886, с. Сенечів, тепер Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 12.06.1969, м. Монреаль, Канада] – публіцистка, журналістка, педагогиня, етнографка, громадська діячка.
Дівоче прізвище: Охримович.
Варіанти підпису: О. Залізнякова, О. Охримович-Залізнякова, О. Охримовичівна-Залізнякова.
Псевдоніми: Олег Залізняк; Оз., Олена З., Ол. З., О. З., Олена О., О., О. О. З., О. О.
Народилася у сім’ї священника Юліана Охримовича. Сестра Володимира Охримовича, тітка Степана Охримовича.
До десятирічного віку навчалася вдома, потім – у народній школі в Стрию (від 1896 р.) й Українській академічній гімназії у Львові (до 1905 р.). Фахову освіту здобула на філософському факультеті Львівського університету. Під час студій була інструкторкою-настоятелькою в дівочому Інституті Українського педагогічного товариства імені св. Ольги. Після закінчення навчання працювала у дівочій гімназії сестер Василіанок та у вчительській семінарії Українського педагогічного товариства.
Активну громадську діяльність розпочала під час навчання в університеті. У той час брала участь у діяльності Студентського союзу, Комітету української молоді, Кружка українських дівчат (була головою управи), товариств «Академічна громада», «Просвіта» (вела курси для неграмотних), ін. Була учасницею боротьби за український університет у Львові.
У 1911 р. побралася з Миколою Залізняком. Початок Першої світової війни застав Олену в Криму (в родини чоловіка). У 1915 р. за допомогою міжнародної організації Червоний хрест перебратися до Відня. Тут співпрацювала з Товариством допомоги раненим і полоненим воякам. Також брала активну участь в українському жіночому русі, зокрема, була співзасновницею (у 1920–1922 рр. – очільницею) Українського жіночого союзу, секції студенток товариства «Січ» (у 1921 р.), входила до складу української секції Міжнародної ліги миру і свободи (була учасницею конгресів цієї організації, які відбувалися у Гаазі, Парижі та Празі).
У 1927 р. подружжя Залізняків повернулося до Львова. Олена працювала в освітній сфері – обіймала посаду директорки фахової школи при українській жіночій кооперативі «Труд». Брала участь у діяльності Союзу українок, організації «Пласт», Кружка Ганни Барвінок (вела курси української мови для учнів польських шкіл), входила до складу ради Ревізійного союзу українських кооператив, співпрацювала з кооперативом «Українське народне мистецтво» та Національним музеєм у Львові, де упорядковувала збірки вишивок. У 1934 р. була співорганізаторкою Світового жіночого конгресу в Станиславові (тепер – Івано-Франківськ).
У 1939 р. виїхала до Австрії, а після завершення Другої світової війни емігрувала до Канади (у 1950 р.). Тут продовжила активну громадську діяльність, зокрема, була провідною діячкою Організації українок Канади імені О. Басараб, від 1957 р. – головою Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО), від 1967 р. – членкинею президії Світового конгресу вільних українців. Засновниця Фонду пам’яті про жінок, які загинули у Кенгірському повстанні, першого «Читацького гуртка» у Монреалі (1960 р.), літературних конкурсів СФУЖО імені Марусі Бек.
Авторка книги спогадів «Монографія» (1987), перекладів українською іншомовних художніх та просвітницьких творів, матеріалів у календарях товариства «Просвіта», етнографічних та фольклорних записів (зібраних на Бойківщині) у збірниках Наукового товариства імені Шевченка. У пресі публікувала статті, присвячені жіночому руху, національно-культурному життю в Галичині, питанням освіти жіноцтва й виховання молоді, жіночої преси, на педагогічні та кооперативні теми, спогади, нариси про визначних діячок українського жіночого руху, знаних культурних і суспільно-політичних діячів, кореспонденції.
Редакційно-видавнича діяльність: співзасновниця та членкиня редакційної колегії часопису «Мета» (Львів) у 1908 р.; членкиня редакційної колегії журналу «Нова Хата» (Львів) у 1926–1927 рр.; засновниця бюлетеню «Українка в Світі» (Філадельфія) у 1963 р.
Публікаторська активність: «Вісті СФУЖО» (Філадельфія), «Діло», «Жінка», «Жіночий Вістник» (усі – Львів), «Жіночий Світ» (Вінніпеґ), «Кооперативна Родина» (Львів), «Наше Життя» (Філадельфія), «Неділя», «Нова Хата», «Письмо з Просьвіти» (усі – Львів), «Свобода», «Студентський Вістник» (обидва – Львів), ін.
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 150; Веселова О. М. Залізняк Олена Юіланівна. Енциклопедія історії України. Київ, 2005. Т. 3: Е–Й. С. 241; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). Київ, 1969. С. 513; Залізняк О. Монографія. Торонто, 1987. 184 с.; Залізняк Ю. Олена Залізняк. Спогади в соту річницю дня народження. Наше Життя. Нью-Йорк, 1986. Ч. 5. С. 12–14, Ч. 6. С. 11–12, 21; Падох Я. Стрийські журналісти. Стрийщина: історично-мемуариний збірник Стрийщини, Скільщини, Болехівщини, Долинщини, Рожнітівщини, Журавенщини, Жидачівщини і Миколаївщини. Ню Йорк, Торонто, Париж, Сидней, 1990.Т. ІІ. С. 138, 429–437; Передирій В. Залізняк-Охримович Олена. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 1996. Вип. 3. С. 135–136; Передирій В. Залізняк-Охримович Олена Юліанівна. Енциклопедія Сучасної України. Київ, 2010. Т. 10. С. 241; Українські періодичні видання для жінок в Галичині (1853–1939 рр.): анот. каталог / уклад. В. А. Передирій. Львів, 1996. С. 13, 21, 23, 147; Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: іст.-бібліогр. жослідж.: у 3 т. / уклад.: М. М. Романюк, М. В. Галушко. Львів, 2003. Т. 2: 1901–1919. С. 292; Т. 3. Кн. 1: 1920–1928 рр. С. 264; Т. 3. Кн. 2: 1928–1939 рр. С. 452, 802.
Електронні ресурси: Залізняк (Залізняк-Охримович) Олена Юліанівна. Український національний біографічний архів. http://biography.nbuv.gov.ua/components/search_uba/pers_card1.php?id=1000046648 (дата звернення: 15.04.2025); Залізняк-Охримович Олена Юліанівна. https://uk.wikipedia.org/wiki/Залізняк-Охримович_Олена_Юліанівна (дата звернення: 15.04.2025).
Світлина: Залізняк О. Монографія. Торонто, 1987. С. 45.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 18.04.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Залізняк Олена. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/zalizniak-olena/ (дата звернення: 00.00.0000).
