Купецький Григорій [21.01.1909, с. Туринка, тепер Львівського р-ну Львівської обл. – 03.01.1988, м. Торонто, Канада] – публіцист, громадсько-політичний діяч.
Змінене прізвище: Джура (дівоче прізвище матері).
Конспіративне ім’я: Борис Семенович Марков.
Підпільне псевдо: Джура.
Псевдоніми: Юрій Вецький, Борис С. Марков; М. Б. С.
Навчався в Українській академічній гімназії та Музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові.
Був провідником гуртка «Тигри» І пластового куреня ім. П. Сагайдачного. Згодом належав до Української військової організації та Організації українських націоналістів.
Керував хором у с. Вороців (тепер – Яворівського р-ну Львівської обл.), певний час проживав у с. Левандівка (тепер – у складі Львова), де співав у хорі храму святого апостола Андрія та священномученика Йосафата. Також долучався до культурної діяльності Українського народного дому та читальні товариства «Просвіта» Левандівки.
30 листопада 1932 р. брав участь в акції ОУН на пошті в Городку (тепер – Львівської обл.). Отримав поранення, але уникнув арешту й згодом перебрався до Чехословаччини. У 1933 р. проходив військовий вишкіл у Данцінґу (тепер – м. Ґданськ, Польща), а впродовж листопада 1933 р. – червня 1937 р. – у таборах хорватських усташів в Італії (належав до групи Михайла Колодзінського).
Згодом за завданням Проводу українських націоналістів разом з Михайлом Гнатівим та Григорієм Файдою прибув до Токіо під конспіративним іменем. У листопаді 1937 р. переїхав до Харбіна. Працював таксистом, водночас провадив організаційну, просвітницьку та ідеологічну діяльність серед української молоді.
Від червня 1938 р. належав до організації Українська національна колонія в Маньчжурії (УНК), а в листопаді того ж року був обраний головою Української далекосхідної січі (УДС). Проводив курси українознавства та щонедільні військові вишколи для її членів.
У межах діяльності УНК займався культурною роботою: організовував концерти, грав у театральній трупі П. Лавровського і Є. Давидової. Наприкінці січня 1939 р. був обраний до складу правління УНК. Обстоював позицію незалежності УНК та УДС від японської влади. Через це навесні того ж року вийшов зі складу правління УНК, а в грудні був відсторонений від керівництва УДС.
У вересні 1940 р. був заарештований японською поліцією за звинуваченням в антиросійській пропаганді. Згодом його звільнили під заставу, надану представниками української громади міста.
Наприкінці 1941 р. відновив співпрацю з японською Воєнною місією та УНК у Харбіні. Очолював хор, під прикриттям якого у місті діяв таємний гурток української національної молоді. З травня 1942 р. проводив просвітницько-виховну роботу в таборі для українців, які втекли з СРСР, поблизу Харбіна. З квітня 1944 р. до серпня 1945 р. обіймав посаду секретаря ради старшин УНК.
У серпні 1945 р. переїхав до м. Тяньцзінь, а відтак до Шанхая, де до 1946 р. служив в американській військовій поліції. Згодом працював вартовим у міжнародній гуманітарній організації United Nations Relief and Rehabilitation Administration. Водночас долучився до заснування Українського допомогового комітету в Шанхаї, став його секретарем та брав участь в організації виїзду українців із Китаю. Підтримував зв’язки з Миколою Лебедем та Закордонними частинами ОУН.
На початку січня 1948 р. прибув до Канади. Спочатку проживав у провінції Саскачеван, а від літа того ж року – у м. Торонто. До 1974 р. працював у державній поштовій службі.
Брав активну участь в українському громадському житті, діяльності Пласту, Спілки української молоді та крайового проводу ОУН у Канаді. Став одним зі співзасновників видавництва «Гомін України» у Торонто.
Похований на цвинтарі св. Володимира у м. Оквіл (провінція Онтаріо). Згідно з заповітом 2016 р. частину його праху було поховано у могилі батьків в Україні.
Автор мемуарів «Там де сонце сходить» (1988) та «Напад на пошту 30 листопада 1932 р.» (2016). У пресі публікував матеріали ідеологічно-виховного спрямування.
Редакційно-видавнича діяльність: фактичний співредактор журналу «Далекий Схід» (Харків) у 1938 р.; ініціатор створення часопису «Сурма» (Шанхай) у 1941 р.; один із засновників і член редакційного колективу газети «Гомін України» (Торонто) від 1948 р.
Публікаторська активність: «Далекий Схід» (Харбін) та ін.
Література: Купецький Г. Там де сонце сходить: спогади бойовика ОУН на Далекому Сході. Торонто, 1988; Попок А. А. Українська далекосхідна січ. Енциклопедія історії України. Т. Україна–Українці: Кн. 2. Київ, 2019. С. 565; Посівнич М. Українська національна колонія в Манджурії у 1920–1945 рр. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. Острог, 2010. Вип. 15. С. 43–54; Окабе Й. Діяльність ОУН у Харбіні та візит делегатів ОУН у Японію в 1937 р.: Григорій Купецький та японці. Сходознавство. Київ, 2021. № 88. С. 64–104; Українці в Китаї: енцикл. довід. / уклав В. Чорномаз. Одеса, 2021. С. 71–73, 114–115.
Електронні ресурси: Купецький Григорій. https://uk.wikipedia.org/wiki/Купецький_Григорій (дата звернення: 20.10.2026); Посівнич М. Діяльність ОУН на Далекому Сході (1934–1944). Азов. 2017, 18 лип. https://azov.org.ua/archive/diyalnist-oun-na-dalekomu-sxodi-1934-1944/ (дата звернення: 20.10.2026).
Світлина: Купецький Г. Там де сонце сходить: спогади бойовика ОУН на Далекому Сході. Торонто, 1988. С. 6.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 23.10.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Купецький Григорій. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/kupetskyy-hryhoriy/ (дата звернення: 00.00.0000).
