Антонович Катерина Михайлівна [23.10.1884, м. Харків – 22.02.1975, м. Вінніпеґ, Канада] – видавчиня, ілюстраторка, художниця, педагогиня, мистецтвознавиця, етнографка, громадська діячка.
Дівоче прізвище: Серебрякова.
Народилася у сім’ї члена міської управи Харкова Михайла Серебрякова та його дружини Марії (у дівоцтві Павлова-Сільванська). Навчалася в гімназії м. Харкова, Харківській малювальній школі, Жіночому медичному інституті у Санкт-Петербурзі (Росія), Київській академії мистецтв (класи М. Бойчука та В. Кричевського). З 1923 р. удосконалювала мистецьку майстерність під керівництвом І. Мозалевського в Українській студії пластичного мистецтва в Празі та вивчала філософію в Українському вільному університеті (Прага).
Працювала в недільній школі грамотності у Харкові, Київській академії мистецтв та Ржищівському педагогічному інституті. Ілюструвала книжки та часописи, що видавалися видавничим товариством «Волошки». Здійснювала студійні подорожі до Італії, Німеччини, Франції, Швейцарії. Була членкинею Революційної української партії.
З осені 1923 р. разом із родиною проживала в Празі. Навчання поєднувала з мистецькою, науковою та громадською діяльністю; стала членкинею Українського жіночого союзу та дійсною членкинею Наукового товариства імені Шевченка. Упродовж 1927–1944 рр. працювала в Музеї визвольної боротьби, ілюструвала українські пресові та книжкові видання для дітей, експонувала свої мистецькі роботи на виставках у Берліні, Празі й Римі. У 1929–1939 рр. очолювала комітет українського дитячого притулку в Подєбрадах.
До Канади переїхала у 1949 р., оселилася у Вінніпезі. У 1954 р. заснувала та впродовж тривалого часу очолювала школу малювання й живопису при Українському народному домі. Брала участь у мистецьких виставках у Вінніпезі, Детройті, Монтреалі, Нью-Йорку, Торонто та Філадельфії, співпрацювала з виданнями Української вільної академії наук у Канаді (у 1964–1966 рр. входила до складу її президії) та з низкою часописів української діаспори в Канаді.
Була активною громадською діячкою, членкинею низки українських товариств, зокрема Комітету українок Канади, Світової федерації українських жіночих організацій, Товариства імені Лесі Українки, Секції українських журналісток у Вінніпезі, Українського союзу образотворчих мистецтв та ін., а також почесною членкинею Української вільної академії наук у Канаді (з березня 1972 р.).
Відзначена почесною грамотою Української вільної академії наук у Канаді (20 листопада 1960 р.). Дружина Дмитра Антоновича.
Похована у Вінніпезі на цвинтарі Glen Eden Memorial Gardens.
Авторка мемуарів «З моїх споминів» (у 5 част.; 1965–1973), розвідки «Український Народній Одяг» (Вінніпеґ, 1954; перевидання – 1964, 1976) та брошури «Роля української жінки в праці У.В.У.» (1953). У пресі публікувала статті (зокрема про українських суспільно-політичних і культурних діячів та особливості українського народного одягу), спогади, переклади українською мовою іншомовних творів для дітей.
Редакторсько-видавнича діяльність: членкиня редакційного колективу журналу «Волошки» (Київ) у 1917 р.; видавчиня журналу «Нашим Дітям» (Модржани) у 1940–1941 рр.
Публікаторська активність: «Воля» (Харків), «Жіночий Світ» (Вінніпеґ), «Наше Життя» (Філадельфія, Нью-Йорк), «Нові Дні» (Торонто), «Український Голос» (Вінніпеґ).
Ілюстрування часописів: «Веселка» (Джерсі-Сіті), «Волошки» (Київ), «Жіночий Світ» (Вінніпеґ), «Нашим Дітям» (Модржани).
Література: Архівна україніка в Канаді: довідник / упоряд.: І. Матяш (керівник), Р. Романовський, М. Ковтун та ін. Київ, 2010. С. 85–89; Буряк Л. І. Катерина Антонович про себе, родину та оточення (спогади й архівні документи в реконструкції біографічного світу). Рукописна та книжкова спадщина України. Київ, 2020. Вип. 25. С. 7–24; Войценко О. Літопис українського життя в Канаді. Едмонтон, 1982. Т. 6. С. 24, 91, 96, 123; Едмонтон, 1986. Т. 7. С. 43, 128, 185; Едмонтон, 1992. Т. 8. С. 164, 167, 171, 308; [Клепсидра]. Свобода. Джерсі-Сіті, 1975. Ч. 41. С. 3; Марунчак М. Г. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпеґ, 1986. С. 27; Мухин Г. У п’ятдесятиліття творчости. Наше Життя. Філадельфія, 1961. Ч. 1. С. 9–10; Наша Бабуся. Веселка. Джерсі-Сіті, 1955. Ч. 9. С. 3; Encyclopedia of Ukraine. Toronto; Buffalo; London, 1984. Vol. 1. P. 85.
Електронні ресурси: Антонович Катерина Михайлівна. https://uk.wikipedia.org/wiki/Антонович_Катерина_Михайлівна (дата звернення: 15.01.2026); Катерина Антонович. Бібліотека українського мистецтва. https://uartlib.org/ukrayinski-hudozhniki/antonovich-katerina/ (дата звернення: 15.01.2026); Катерина Антонович – берегиня харківських родових традицій. https://kharkovchanka.com.ua/uk/eternal-7178-kateryna-antonovych-beregynya-harkivskyh-rodovyh-tradyczij#Біографія_предків_і_сімейні_ролі (дата звернення: 15.01.2026); Рева Л. Г. Антонович Катерина Михайлівна. Енциклопедія Сучасної України [електронна версія]. https://esu.com.ua/article-43002 (дата звернення: 15.01.2026); Kateryna Antonovych. https://en.wikipedia.org/wiki/Kateryna_Antonovych (дата звернення: 15.01.2026).
Світлина: Антонович К. З моїх споминів. Вінніпеґ, 1966. Ч. 2. С. 36.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 16.01.2026.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Антонович Катерина. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/antonovych-kateryna/ (дата звернення: 00.00.0000).
