Абрамович Никанор Никандрович [08.08.1883,
с. Мизове, тепер Старовижівського р-ну Волинської обл. – 21.03.1969, м. Карлсруе, Німеччина] – редактор, публіцист, митрополит Української Автокефальної Православної Церкви на еміграції, церковний і громадський діяч, богослов, історик, педагог.
Варіант прізвища: Бурчак-Абрамович.
Народився у сім’ї сільського дяка-вчителя. Брат організатора краєзнавчого руху на Волині Петра Абрамовича та релігійного й освітнього діяча Анастасія Абрамовича.
Навчався у церковнопарафіяльній школі в Мизовому, Милецькому духовному училищі, Волинській духовній семінарії у Житомирі (1903–1909 рр.), Київському комерційному інституті (1909–1910 рр.) та Київській духовній академії (1917–1918 рр.). 1917 р. продовжив студії на історико-філологічному факультеті Університету св. Володимира у Києві.
Під час навчання в семінарії був членом, а згодом – головою української «Громади», редактором її рукописного пресового органу (назва не встановлена). Після завершення навчання працював парафіяльним священником, вчителем у церковнопарафіяльних школах, був організатором церковного й освітянського життя на Володимирщині, членом Товариства дослідників Волині (від 1909 р.).
У 1916–1919 рр. жив у Житомирі. Очолював комітет біженців, продовжував співпрацю з Товариством дослідників Волині, входив до складу Володимирської повітової церковної ради. Був членом-співзасновником Братства Святого Спаса у Житомирі, волинським губернським інструктором народної освіти, радником і секретарем товариства «Волинська Просвіта».
У 1920–1930-х рр. обіймав посаду секретаря Володимирського Духовного правління, голова Волинського єпархіального з’їзду (Свято-Успенська Почаївська лавра, 1921 р.). Він був одним із подвижників ідеї українізації Церкви, членом Луцького Чеснохресного братства, луцької підкомісії з перекладу Св. Письма і богослужбових книг українською мовою, Товариства ім. Митрополита Петра Могили (Луцьк).
У лютому 1942 р. прийняв чернечий постриг і був висвячений на єпископа Чигиринського, вікарія Київської єпархії, а у травні цього ж року возведений у сан архієпископа Київського і Чигиринського. Впродовж кількох наступних років він був керівником Вищого церковного управління Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) в Києві.
З вересня 1943 р. перебував на еміграції у Польщі, Словаччині, Німеччині. Від 1948 р. очолював Український православний богословсько-науковий інститут УАПЦ (Мюнхен), був головою редакційної комісії у справі видання богослужбових книг (Ауґсбурґ). У вересні 1952 р. – жовтня 1953 р. був Митрополитом УАПЦ у Німеччині, у 1953–1969 рр. – Митрополитом УАПЦ на еміграції, 1954–1961 рр. – почесним головою товариства «Волинь» та Інституту дослідів Волині (Вінніпеґ).
Автор низки історико-краєзнавчих праць. За його редакцією вийшли такі видання, як: «Служебник» (Новий Ульм, 1949), «Часослов» (Карлсруе, 1950) та ін.
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор журналу «Світець» (Житомир); співредактор газети «Громадянин» (Житомир) у 1919 р.; член редколегії «Волинської Газети» (Житомир); співзасновник журналу «На Варті» (Володимир-Волинський); головний редактор журналу «Богословський Вісник» (Мюнхен); голова редакційної колегії журналу «Рідна Церква» (Мюнхен, ін.) від вересня 1952 р.
Публікаторська активність: «Труды Общества исследователей Волыни» (Житомир), «Богословський Вісник» (Мюнхен), «Волинська Газета», «Волинська Народня Газета», «Волынь», «Жизнь Волыни» (усі – Житомир), «Літопис Волині» (Вінніпег), «На Варті» (Володимир-Волинський), «Проповідницький Листок» (Александрів Куявський), «Релігійно-Науковий Вістник» (Александрів Куявський, Щипйорно), ін.
Література: Борщевич В. Никанор, митрополит. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2001. Вип. 8. С. 198–201; Високопреосвященніший Митрополит Ніканор. Рідна Церква. Мюнхен, 1954. Ч. 1(9). С. 5–6; Вішка О. Преса української еміграції в Польщі (1920–1939 рр.): іст.-бібліогр. дослідж. Львів, 2002. С. 331; Гуцал П., Костриця М. Абрамович Никанор Никандрович. Тернопільський Енциклопедичний Словник. Тернопіль, 2004. Т. 1: А–Й. С. 18; Двадцятиліття Єпископського служіння ВПР Митрополита Ніканора. Рідна Церква. Карлсруе; Ландгуст, 1962. Ч. 49. С. 4–5; Дублянський А. Тернистим шляхом життя Митрополита Ніканора Абрамовича. До 20-ліття архіпастирського служіння. 1942–1962. Лондон, 1962. 80 с.; Ільницька Л., Хміль О. Журнал «Книгарь»: Літопис українського письменства (1917–1920): сист. покажч. змісту. Львів, 2016. С. 348; Київська духовна академія в іменах: 1819–1924: енцикл.: в 2 т. / упоряд. і наук. ред. М. Л. Ткачук. Т. 2: Л–Я. Київ, 2016. С. 274–277; Костриця М. Абрамович Никанор Никандрович. Українська журналістика в іменах: матеріали до енцикл. слов. Львів, 2007. Вип. 14. С. 6–8; Костриця М. Краєзнавча діяльність української діаспори у вивченні Волині. Краєзнавство. Київ, 2011. № 1. С. 6; Костриця М. Роль товариства «Волинь» та Інституту дослідів Волині у Вінніпезі (Канада) у становленні наукового волинознавства. Наукові записки [Національного університету “Острозька академія”]. Історичні науки. Острог, 2007. Вип. 9. С. 97–98; Павлюк І. З. Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–1939, 1941–1944 рр. Львів, 2001. С. 250; Фульмес В., Цап М. Митрополит Анатолій (Дублянський) – засновник та редактор журналу «Рідна Церква». Волинський Благовісник. Луцьк, 2014. № 2. С. 356, 357; Encyclopedia of Ukraine. Toronto; Buffalo; London, 1984. Vol. I: A–F. P. 2.
Електронні ресурси: Войтюк Н. Поборники українського православ’я на Волині (Никанор Абрамович, Арсен Річинський, Афанасій Робітницький). http://volodymyrmuseum.com/istorychni/226-pobornyky-ukrayinskoho-pravoslavya-na-volyni-nykanor-abramovych-arsen-richynskyi-afanasii-robitnytskyi (дата звернення: 07.03.2022); Костриця М. Ю. Абрамович Никанор Никандрович. Енциклопедія Сучасної України: онлайн-версія. https://esu.com.ua/article-42228 (дата звернення: 07.03.2022); Українці в світі. http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/11150c1fafcfad3f/ (дата звернення: 03.08.2022).
Світлина: Дублянський А. Тернистим шляхом життя Митрополита Ніканора Абрамовича. До 20-ліття архіпастирського служіння. 1942–1962. Лондон, 1962. С. 14.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 10.01.2025
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Абрамович Никанор. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/abramovych-nykanor/ (дата звернення: 00.00.0000).
