Абрамович Петро Никандрович [16.01.1881, с. Мизове тепер Ковельського р-ну Волинської області – після 30.12.1944] – публіцист, краєзнавець, архівіст, педагог, бібліограф, освітній та громадський діяч.
Криптоніми: П. А., П. А-ч.
Народився у багатодітній сім’ї дяка-вчителя. Брат Никанора Абрамовича. Навчався вдома й у сільській школі, а від 1888 р. – у Милецькому духовному училищі. Згодом продовжив здобувати освіту у Волинській духовній семінарії в Кременці (до 1900 р.) та на словесному відділенні Санкт-Петербурзької духовної академії (закінчив 1904 р. зі ступенем магістра богослов’я). Одночасно з богословськими студіями відвідував лекції у Санкт-Петербурзькому археологічному інституті.
Після завершення студій викладав у навчальних закладах на Волині і Поділлі, зокрема у Тиврівський духовній школі, Волинській духовній семінарії, приватних гімназіях Н. В. Овсяннікової, Н. В. Покрамовича, Волинському жіночому училищі, Житомирській землемірній школі, гімназії св. Анастасії. У 1917 р. брав участь у створенні Волинського народного університету, впродовж 1919–1931 рр. викладав у Житомирському вчительському інституті (згодом – Житомирський інститут народної освіти), у 1919–1920 рр. був його першим ректором.
Дійсний член Товариства дослідників Волині (від 1909 р.), Волинського губернського комітету з охорони пам’яток мистецтва і старовини, співзасновник товариства «Просвіта» у Житомирі, Братства св. Спаса (у 1918 р.), Української партії соціалістів-революціонерів, керівник відділів позашкільної та дошкільної освіти у Волинському губерніальному земстві (у 1918–1919 рр.).
Від 1921 р. керував бібліотечною секцією Волинського губернського відділу народної освіти, згодом працював на посаді завідувача кабінетом книгозбірні та бібліотеки Житомирського інституту народної освіти, у науковій бібліотеці (створена за його ініціативою) Волинського центрального науково-дослідного музею в Житомирі та був головою етнографічної секції його етнографічного відділу (від 1923 р.). Брав участь в організації аспірантури при цьому відділі (діяла від початку 1928 р. до жовтня 1931 р.).
Намагаючись уникнути переслідувань з боку радянських спецслужб, у 1930 р. переїхав до Сум. Упродовж двох років викладав українську мову в Інституті соціалістичного виховання. У 1933–1935 рр. жив у Лубнах, від 1935 р. – у Ніжині, де викладав у місцевому педагогічному інституті.
1937 р. повернувся до Сум й залишався у місті впродовж Другої світової війни. Викладав у чоловійчій гімназії, брав участь у роботі товариства товариства «Просвіта», мав стосунок до діяльності місцевого осередка Організації українських націоналістів.
20 червня 1944 р. був заарештований органами НКВС, а 30 грудня того ж року військовим трибуналом військ НКВС Сумської обл. засуджений до 15 років каторжних робіт. Реабілітований посмертно 27 березня 1996 р. прокуратурою Сумської області.
Автор історіографічних, етнографічних, краєзнавчих, книгознавчих розвідок, а також статей, присвячених освітнім питанням й організації бібліотечної справи на Волині, публікацій актуальної суспільної проблематики. Ці матеріали друкувалися окремими виданнями (зокрема «До історії заснування Волинського інституту народної освіти», 1925), в наукових збірниках («Записки Волинського інституту народної освіти», ін.) та на шпальтах пресових видань. Низка праць, зокрема історія міста Житомира, досі залишаються в рукописах.
Редакторсько-видавнича діяльність: редактор газети «Молот» (Житомир) у 1918 р.
Публікаторська активність: «Волинська Народня Газета» (Житомир), «Журнал бібліотекознавства та бібліографії» (Київ), «За сто літ» (Київ), «Известия Волынского губернского земства» (1914), «Молот» (Житомир), «Наука на Украине» (Київ), «Світець» (Житомир, 1919), «Сумський Вісник» (Суми; кореспондент).
Література: Брайлян Н. Приховані імена: словник псевдонімів українських авторів ХІХ–ХХІ ст. Львів, 2023. С. 15; Костриця М. Ю. Перший ректор Волинського ІНО. Реабілітовані історією: у 27 т. Житомирська область. Житомир, 2008. Кн. 2. С. 81–82; Лутай М. Є. На чолі Житомирського педагогічного. Вісник житомирського державного університету імені Івана Франка. Житомир, 2008. Вип. 8. С. 3; Мацелюх К. Внесок П. Н. Абрамовича у розвиток бібліотечної справи на Волині (1918–1919). Бібліотечний вісник: наук.-теорет. та практ. журн. Київ, 2014. № 2. С. 36–39; Мацелюх К. Освітньо-культурна діяльність П. Н. Абрамовича (1904–1943). Ніжинська старовина: зб. рег. іст. та пам’ятк-ва. Серія: Пам’яткознавство Північного регіону України. № 5. Київ, 2013. Вип. 16(19). С. 155–163; Мацелюх К. С. Волинь у наукових дослідженнях Петра Абрамовича. Гуржіївські історичні читання: зб. наук. пр. Черкаси, 2013. Вип. 6. С. 118–121; Мацелюх К. С. Петро Абрамович як вчений, освітянин, громадський діяч та його внесок у розвиток бібліотечно-бібліографічної справи Волині (10–20-ті рр. ХХ ст.): автореф. дис. … канд. іст. н. Київ, 2015. 20 с.; Міщук С. Петро Никандрович Абрамович – педагог, учений та громадський діяч. Волинські історичні записки: зб. наук. пр. Житомир, 2009. Т. 2; Міщук С. М., Мацелюх К. С. Студії Петра Абрамовича (1881–1944) з історії Української революції 1917–1921 рр. на Волині. Українська біографістика: зб. наук. пр. Київ, 2017. Вип. 15. С. 89–104; Надольська В. Петро Никандрович Абрамович – дослідник і громадський діяч. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижнівщина та її населені пункти в історії України та Волині: наук. зб. Луцьк, 2021. Вип. 70: Матеріали Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, Луцьк – Стара Вижівка. С. 151–153; ОУН–УПА на Сумщині. Суми, 2009. Т. 2. / автор-упоряд. Г. М. Іванущенко. 232 с.; Реєстр імен українського біографічного словника. Літери А–Б. Київ, 2008. С. 3; Романчук К. Життєвий шлях Петра Абрамовича. Волинські історичні записки: зб. наук. пр. Житомир, 2011. Т. 6. С. 133–139; Українська преса в Україні та світі ХІХ–ХХ ст. С. 95, 174.
Архівні джерела: Півторадні В. І. В світлі псевдонімів та криптонімів [словник]. ЛННБУ. Відділ рукоп. Ф. 274. № 101. Арк. 1.
Електронні ресурси: Костриця М. Ю. Абрамович Петро Никандрович. Енциклопедія Сучасної України: електронна версія. https://esu.com.ua/article-42229 (дата звернення: 23.11.2025).
Світлина: Реабілітовані історією: у 27 т. Житомирська область. Житомир, 2008. Кн. 2. С. 81.
Олеся Дроздовська
Опубліковано: 28.12.2025.
Стаття поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License (CC BY 4.0), яка дозволяє розповсюджувати та цитувати цю публікацію лише за умови зазначення її авторства та посилання на сторінку онлайн-енциклопедії Biograma.
Як нас цитувати: Дроздовська О. Абрамович Петро. Biograma: енциклопедія імен української преси [електронний ресурс]. https://biograma.net.ua/abramovych-petro/ (дата звернення: 00.00.0000).
